22/330-26/345-22/330 Про стягнення заборгованості за несвоєчасну поставку обладнання - Текст документа

Закрите акціонерне товариство "Кордон Авіа Сервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаімпекс", з урахуванням заяви про доповнення до позовної заяви, 670467,00 грн. основного боргу та 139445,74 грн. збитків від інфляції.

В процесі розгляду даного позову товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаімпекс" подало зустрічний позов про стягнення з закритого акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" 263883,86 грн. пені, за несвоєчасну поставку обладнання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2005р. (суддя Шкурат А.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково шляхом стягнення з ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" на користь ТОВ "Авіаімпекс" 76597,36 грн. пені, 765,97 грн. державного мита та 34,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. (головуючий Шипко В.В., судді Алданова С.О., Лосєв А.М.) вказане рішення суду скасовано, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову шляхом стягнення 670467 грн. основного боргу та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаімпекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 30.07.2008р. у зв'язку з виходом судді Владимиренко С.В. з лікарняного змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.

ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , не надіслало відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 жовтня 2002 року між Закритим акціонерним товариством "Кордон Авіа Сервіс " (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаімпекс" (Замовник) був укладений договір № 04/10-02, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити стендове обладнання згідно специфікацій № 1, № 2 з комплектом експлуатаційно-технічної документації, провести монтаж та пуско-налагодження робочих місць по перевірці обладнання повітряних суден на виробничих площах, визначених відповідачем, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити поставлене позивачем обладнання.

Загальна вартість обладнання, відповідно до специфікацій №№ 1,2 та загальна ціна даного Договору складає 1 914 934 грн. в тому числі ПДВ 319 155 грн. 67 коп. (п.2.1 Договору) і оплачується поетапно: 50% від загальної вартості даного договору, а саме: 957467,00 грн. повинні бути перераховані ТОВ "Авіаімпекс" на розрахунковий рахунок ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" протягом 60 банківських днів після набуття даним договором чинності, а решта 50 % від вартості даного договору, а саме: 957467,00 грн. ТОВ "Авіаімпекс" перераховує на розрахунковий рахунок ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору поставка обладнання повинна виконуватись протягом 4 місяців від дати підписання даного договору сторонами відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

При цьому, за умовами договору, ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" зобов'язується передати обладнання ТОВ "Авіаімпекс" після виконання пусконалагоджувальних робіт та навчання спеціалістів відповідача роботі з обладнанням на виробничих площах TOB "Авіаімпекс" з обов'язковим оформленням актів прийому-передачі та актів вводу в експлуатацію, які підписані повноважними представниками сторін і які є документом, підтверджуючим перехід права власності на обладнання від позивача до відповідача.

Дата підписання акту прийому-передачі обладнання вважається датою поставки обладнання (п. 3.7 Договору).

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" про стягнення з ТОВ "Авіаімпекс" 807912,74 грн. основного боргу, з урахуванням інфляції по договору №04/10-02 та зустрічна матеріально-правова вимога ТОВ "Авіаімпекс" про стягнення з ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" 263883,86 грн. пені за несвоєчасну поставку обладнання.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги та відмовляючи повністю в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" належних доказів виконання своїх зобов'язань по поставці обладнання у встановлений договором строк не надав, так як надані видаткові накладні та акти прийому-передачі не підписані уповноваженою особою, а наявні в матеріалах справи довіреності на отримання спірного обладнання не є доказами фактичного отримання товару.

Втім з таким висновком суду не погодилась апеляційна інстанція, зазначивши, що станом на 26.07.2004р. заборгованість ТОВ "Авіаімпекс" перед ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" становить 670467 грн. і підтверджується актом прийому-передачі обладнання №3/9-598 від 03.11.2003р. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення первісного позову лише в частині основного боргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс" не довело виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, що унеможливлює стягнення інфляційних, однак надає підстави для нарахування пені за несвоєчасну поставку обладнання. Проте, враховуючи, що строк позовної давності щодо стягнення пені минув в задоволенні зустрічного позову відмовив.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін та не визначили які дії повинні передувати остаточному розрахунку по договору, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не грунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.

Так, суди попередніх судових інстанцій дійшовши протилежних висновків про виконання чи ні сторонами умов договору не дослідили умови цього договору в їх сукупності та не перевірили здійснення сторонами всіх дій, передбачених договором і необхідних для виникнення обов'язку провести остаточний розрахунок за договором №04/10-02 від 02.10.2002р.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2006р. у справі №30/241, яким сторони у даній справі зобов'язано підписати акт прийому-передачі обладнання у відповідності до п. 3.6 та 3.7 договору №04/10-02 від 02.10.2002р. і який є підставою для остаточних розрахунків по договору скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняте у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаімпекс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2005р. у справі №22/330-26/345 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.