Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:

Першиков Є.В.

судді

Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

закритого акціонерного товариства "Макіївкокс"

на рішення

господарського суду Донецької області від 27.05.2008р.

у справі

господарського суду

№17/52

Донецької області

за позовом

державного підприємства "Донецька залізниця"

до

закритого акціонерного товариства "Макіївкокс"

про

за участю представників сторін:

позивача -

відповідача -

стягнення 400,00грн.

пр. Петренко О.Г. -дов. №Н-01/3451 від 07.11.05р.

не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року державне підприємство "Донецька залізниця звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" про стягнення з відповідача на користь позивача 400,00грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній №50181657 коду одержувача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2008р. (суддя Татенко В.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" на користь державного підприємства "Донецька залізниця" -400,00грн. штрафу, 102,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду першої інстанції вмотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів, передбаченого п.24 Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній №50181657 коду одержувача вантажу в розумінні п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (z0863-00) , що п.122 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, закрите акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, оскільки, на думку скаржника, оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2008р. зі станції Ясинувата Донецької залізниці закритим акціонерним товариством "Макіївкокс" був відправлений у ремонт порожній вагон №50615004 по залізничній накладній №50181657 на станцію Волноваха Донецької залізниці одержувачу вантажу вагонному депо Волноваха.

На станції призначення Волноваха Донецької залізниці була встановлена невідповідність відомостей щодо коду одержувача, а саме: у накладній в графі "одержувач" було зазначено код одержувача 0099 замість 9743.

Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача вантажу був засвідчений Актом загальної форми №358 від 03.02.2008р., який судом першої інстанції визнано належним доказом по справі.

Статтею 908 Цивільного кодексу України (435-15) , яка кореспондується із ст.307 Господарського кодексу України (436-15) , встановлено, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 24 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлює, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було допущено порушення, передбачене п.24 Статуту, яке полягає у неправильному зазначенні у вказаній накладній коду одержувача вантажу в розумінні п.122 Статуту та п.5.5 Правил оформлення перевізних документів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду Донецької області про те, що неправильне зазначення Товариством у накладній коду одержувача тягне за собою стягнення штрафу відповідно до п.118, п.122 Статуту Залізниць України у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Пункт 122 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли, тому при розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Пунктом 129 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актом загальної форми, які складають станції залізниці.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2008р. по справі №17/52 залишити без змін.