Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:

Першиков Є.В.

суддів

Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на рішення

господарського суду Донецької області від 19.05.2008р.

у справі

господарського суду

№ 17/22

Донецької області

за позовом

державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до

відкритого акціонерного товариства "Концерн Стірол"

про

за участю представників сторін:

позивача -

відповідача -

стягнення 6 195,00грн.

пр. Хроніна Е.Л. -дов. №260 від 01.01.08р.

пр. Сінєвіч В.В. -дов. №49 від 01.01.08р.

пр. Гарбуз А.А. -дов. №10 від 07.02.08р.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Концерн Стірол" про стягнення штрафу в сумі 6195,00 грн. за неправильно зазначений код одержувача у залізничній накладній № 49955651.

Позовні вимоги були обгрунтовані посиланням на п.п. 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, у відповідності з якими вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, а за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2008р. (суддя Татенко В.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Концерн Стірол" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 4336,5 грн. штрафу за неправильно зазначений в залізничній накладній код одержувача та судові витрати.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що факт невірного зазначення коду одержувача з боку Товариства доведений матеріалами справи, однак, це не завдало значних збитків Залізниці, виходячи з обставин справи та керуючись ч.2 ст.233 Господарського кодексу України (436-15) та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд зменшив розмір штрафу за дане правопорушення.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008р. та прийняти нове.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідно до п.118, п.122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильне зазначення маси вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі від перевізної плати незалежно від наслідків, тому зменшення господарським судом Донецької області штрафу на 30% з підстав не завдання збитків залізниці є не обгрунтованим.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Концерн "Стірол" проти касаційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим та справедливим, просить залишити його в силі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що у жовтні 2007 року з станції Горлівка Донецької залізниці Відкритим акціонерним товариством "Концерн "Стірол" було здійснено відвантаження селітри аміачної по залізничній накладній № 49955651 у вагоні № 24104424 на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці одержувачу вантажу Державному підприємству "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод".

На станції призначення Павлоград-1 Придніпровської залізниці була встановлена невідповідність відомостей щодо коду одержувача, а саме: у накладній в графі "одержувач" було зазначено код одержувача 3948 замість 3943.

Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача вантажу був засвідчений Актом загальної форми № 1448 від 28.10.2007, який судом першої інстанції визнано належним доказом по справі.

Ст.908 Цивільного кодексу України (435-15) , яка трансформується із ст.307 Господарського кодексу України (436-15) , встановлено, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами ( статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

П.24 Статуту залізниць України встановлює, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Вищий господарський суд погоджується з висновками господарського суду Донецької області про те, що неправильне зазначення Товариством у накладній коду одержувача тягне за собою стягнення штрафу відповідно до п.118, п.122 Статуту Залізниць у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Однак, суд першої інстанції врахував, що порушення з боку вантажовідправника не завдало збитків залізниці, тому відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України (436-15) суд скористався правами, наданими п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) і зменшив розмір штрафу, стягнув штраф у сумі 4336,50 грн.

У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України (435-15) розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України (436-15) також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України (435-15) , а саме -справедливості, добросовісності та розумності -слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням всіх конкретних обставин справи, в тому числі господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин та враховуючи, що господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування винесеного по справі рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008р.у справі № 17/22 залишити без змін.