16/376 Про стягнення суми вартості поставленої неякісної продукції та штрафу - Текст документа

У вересні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Лиман" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" про стягнення 177668,11 грн., з яких 148056,76 грн. -вартість неякісної продукції та 29611,35 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що в процесі механічної обробки фанери, яка була поставлена відповідачем згідно попередньо укладеного договору поставки № 28, при виготовленні меблів, елементів зашивки та декоративного оздоблення приміщень були виявлені численні приховані дефекти та невідповідність фанери вимогам ГОСТ 3916.1-96, які не могли бути виявлені при вхідному контролю. Тому, на думку позивача, відповідач повинен повернути йому сплачену суму за неякісну фанеру, а також сплатити штраф за порушення умов договору щодо якості товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2007 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" 148056,76 грн. вартості неякісної продукції, 29611,35 грн. штрафу та 1894,68 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року ( судді: Смірнова Л.Г. -головуючий, Алданова С.О., Коротун О.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій виходили з їх обгрунтованості.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарськогос суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" (продавець) та вікритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Лиман" (покупець) було укладено договір поставки № 28, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, перелічений в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар.

28.09.2006 року за видатковою накладною № Р1-0003151 позивач одержав від відповідача фанеру (16.5 мм) у кількості 187 листів (9,185 куб.м.) на суму 185804,24 грн., а 27.10.2006 року за видатковою накладною № Р1-0003616 -фанеру (16.5мм) у кількості 30 листів (1,474 куб.м.) на суму 29817,68 грн.

В підтвердження якості поставленої продукції та на підставі п. 4.5 договору відповідач надав позивачу виданий Українським державним науково-дослідним інститутом "Ресурс" сертифікат відповідності (серія ДЖ № 667048), зареєстрований в реєстрі за № UА1.140.0002234-06, відповідно до якого поставлена продукція -фанера підвищеної водостійкості, Е1, виробник фірма "МAKOR HAFORMAIKA" м. Хайфа (Iзраїль) відповідає вимогам ГОСТ 3916.1-96 "Фанера общего назначения с наружными слоями из шпона лиственных пород".

При вхідному контролі в процесі приймання поставленої продукції відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Лиман" було виявлено ряд явних (видимих) дефектів та невідповідностей фанери вимогам зазначеного ГОСТу, в зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" частину вказаної продукції замінило одразу.

У березні 2007 в процесі механічної обробки вказаної фанери при виготовленні меблів, елементів зашивки та декоративного оздоблення приміщень були виявлені численні приховані дефекти та невідповідності фанери вимогам ГОСТу 3916.1-96, зокрема зазори та пустоти в з'єднаннях внутрішніх шарів, розшарування внутрішніх шарів, пузирі, непроклеєні внутрішні шари та т. п., які не могли бути виявлені при вхідному контролі. В зв'язку з цим позивач направив відповідачу повідомлення № 4-339 від 13.03.2007 року, в якому просив відрядити представника для участі в складанні рекламаційного акту.

Проте, відповідач листом № 10 від 15.03.2007 року повідомив, що представника направляти не буде в зв'язку з закінченням строку для заявлення рекламацій.

З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Лиман" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна лабораторія", яке провело відповідні випробування поставленої відповідачем фанери для визначення міцності клеєних з'єднань та встановило невідповідність поставленої продукції вимогам ГОСТу 3916.1-96.

Позивач також звертався до Українського науково-дослідного інституту "Ресурс", яким було видано сертифікат відповідності на поставлену відповідачем продукцію, з проханням провести повторне випробування вказаної продукції та надав відібрані у встановленому порядку експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області зразки фанери згідно акту відбору проб (зразків) від 18.06.2007 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтвердждено, що в результаті випробувань, проведених Українським науково-дослідним інститутом "Ресурс", була підтверджена невідповідність фанери вимогам ГОСТу 3916.1-96 (протокол УкрНДI "Ресурс" від 20.06.2007 року)

Крім того, невідповідність фанери вимогам ГОСТу 3916.1-96 була також підтверджена висновком експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області у експертному висновку №120-1108 від 21.06.2007 року.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України (436-15) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вигоди до якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України (436-15) строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні а також пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього кодексу.

Ч.2 ст. 269 ГК України (436-15) зазначає, що стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). При цьому, сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.

Господарськими судами встановлено, що у відповідності з ГОСТом 3916.1-96 "Фанера общего назначения с наружными слоями из шпона лиственных пород" гарантійний строк зберігання фанери підвищеної водостійкості складає п'ять років з дня одержання її споживачем.

Недоліки, які виявлені у поставленій позивачу відповідачем фанері, носять прихований характер.

Відповідно до ч. 5 п. 9 Iнструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої наказом Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.06.1966 № п-7 (va007400-66) , прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, використання та зберігання продукції. Крім того, відповідно до п. 9 Iнструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання, складається в межах встановленого гарантійного строку.

Відповідно до ст. 20 Iнструкції при неявці представника виробника (постачальника) по виклику отримувача (покупця) в встановлений строк і в разі, коли виклик представника виробника з іншого міста (постачальника) не являється обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником з відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів -експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції по якості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вищезазначені умови виконано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України (436-15) у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми, а відповідно до ч. 7 ст. 269 ГК України (436-15) у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, та те, що ні договором ні законом розмір штрафу за поставлену неякісну продукцію не було встановлено, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача 29611,35 грн. штрафу.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" стверджує, що залишивши його клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення господарським судом міста Києва справи № 2/100 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аєгір" до Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс", третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс-Лок" про визнання протоколу від 20.06.2007 недійсним, апеляційний господарський суд порушив вимоги ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Проте, твердження відповідача не можна вважати обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і до вирішення вищенаведеної іншої справи господарським судом міста Києва, то апеляційний господарський суд правомірно дійшов до висновку, що немає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, прийняті судові відповідають матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Транс-Лок" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року у справі № 16/376 без змін.