11/562-07 Про визнання права власності на окремі об'єкти нерухомого майна - Текст документа

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2007 у справі № 11/562-07 (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" про визнання права власності на окремі об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4, задоволені.

Рішення мотивовано тим, що позивачеві спірне майно було передано до його статутного фонду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області згідно з наказом про створення відкритого акціонерного товариства від 04.03.1998 № 280 за переліком в складі іншого майна.

Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Лакіза В.В., Шепітько I.I.), здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою Сумської міської ради, постановою від 17.03.2008 рішення у справі скасував, прийняв нове рішення про відмову в позові.

Постанова мотивована тим, що на момент звернення до суду з позовом, позивач не надав суду доказів, що його права або охоронювані законом інтереси будь-яким чином були порушені або не визнані саме відповідачем і що саме до його компетенції належить обов'язок відновлення порушеного права.

ВАТ "Сумський рафінадний завод" з постановою суду апеляційної інстанції не згодне, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у справі залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до прийняття неправильного рішення, проте, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства.

Сумська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, як безпідставну, а постанову у справі залишити без змін, як законну та обгрунтовану.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 31.07.2008 № 02-12.2/256 для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивач створене у вигляді відкритого акціонерного товариства згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 04.03.1998 № 280, а спірні об'єкти були передані до його статутного фонду за переліком в складі іншого майна.

Свої вимоги визнати право власності та вважати окремими об'єктами нерухомості спірне майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4, позивач обгрунтовував приписами ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст. ст. 115, 392 Цивільного кодексу України (435-15) , а також посиланням на ті обставини, що з метою оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості та отримання на кожний окремий об'єкт нерухомості документа, що засвідчує право власності, він звертався з відповідними листами до Сумської міської ради з проханням видати свідоцтва про право власності, проте, відповідач відповіді на вказані звернення не надав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність і необгрунтованість позову, пред'явленого до Сумської міської ради, при цьому виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України (435-15) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, проте, позивачем в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) не доведено факту порушення або невизнання відповідачем такого права позивача.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 615 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

Втім, позивач вимагає визнати право власності та вважати окремими об'єктами нерухомості спірне майно, а не оформити таке право відповідним свідоцтвом, до того ж, згідно п. 10 ч. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) облік і реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на момент звернення до суду з позовом позивач не надав будь-яких доказів і не довів факту порушення або невизнання відповідачем його права, яке б підлягало судовому захистові у обраний ним спосіб і відновленню в примусовому порядку саме відповідачем, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог, та вважає доводи касаційної скарги такими, що не спростовують зазначеного висновку.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 у справі господарського Сумської області № 11/562-07 залишити без змін.