6/55-42/3 Про стягнення заборгованості відповідно до умов договору щодо порядку розрахунків за поставлений газ - Текст документа

В січні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 23282,45 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив реальних дій щодо стягнення коштів з мешканців-боржників в судовому порядку для того, щоб забезпечити своєчасну оплату вартості спожитого ними газу. Несплата та несвоєчасна сплата коштів за надані послуги призвели ВАТ "Київгаз" до скрутного фінансового становища, в зв'язку з чим порушена справа про визнання його банкрутом.

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2008 року (суддя Паламар П.I.) у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено факту заборгованості по оплаті за поставлений природний газ та порушення відповідачем умов спірного договору щодо порядку розрахунків за цей газ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 року (судді: В.О. Пантелієнко -головуючий, Я.Л.Iваненко, Л.Л.Гарник) рішення господарського суду скасовано і постановлено нове рішення, яким стягнуто з ДП "Укржитлосервіс" 23282,45 грн. збитків, а також 700,15 грн. судових витрат.

При задоволенні позовних вимог та стягненні з ДП "Укржитлосервіс" 23282,45 грн. збитків, апеляційний господарський суд керувався положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) .

В касаційній скарзі Державне підприємство "Укржитлосервіс" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.01.2003 року між ВАТ "Київгаз" (постачальник) та ДП "Укржитлосервіс" (одержувач) було укладено договір № 204206.

Предметом вказаного договору є постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні одержувача, перелік якого зазначається в додатку № 1 до договору, та їх оплата.

В частині 1 розділу VII договору зазначено, що він набуває чинності 22.01.2003 року та діє до 22.01.2008 року.

Суди встановили, що послугами ГIОЦ КМДА з розщеплення платежів відповідач не користується.

Згідно порядку розрахунків, передбаченому договором, одержувач зобов'язується щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця перераховувати на рахунок постачальника суму, яку сплатили мешканці квартир за спожитий природний газ (абзац другий пункту 2.9) та протягом 3-ох банківських днів з дня отримання коштів, що надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу, перераховувати їх постачальнику (пункт 2.10).

Крім того, ДП "Укржитлосервіс" взяло на себе зобов'язання вжити всіх необхідних заходів для забезпечення оплати за спожитий газ мешканцями квартир та уповноваженими установами та організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій, а саме шляхом стягнення заборгованості з боржників через суд.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) , зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, свідчать про відсутність у ДП "Укржитлосервіс" заборгованості перед ВАТ "Київгаз" по договору № 204206.

Проте, господарський суд не з'ясував на виконання яких договорів були здійснені ці платежі та не встановив, які з перерахованих сум були сплачені саме мешканцями, а які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій та за який період, а апеляційний господарський суд взагалі не надав їм належної оцінки.

Відповідно до п. 1.5 розділу I договору від 22.01.2003 року постачальник зобов'язується щомісячно пред'являти одержувачу платіжні вимоги-доручення для оплати ним нарахованої суми оплати за спожитий мешканцями квартир природний газ.

Проте, в матеріалах справи вказані вимоги-доручення відсутні.

Згідно п. 2.12 розділу II укладеного між сторонами договору одержувач зобов'язується щоквартально проводити звірку розрахунків за газ та надані послуги.

Акти звірки розрахунків у справі також не містяться.

Поза увагою судів також залишилися докази, подані відповідачем у справі на підтвердження виконання ним умов абзацу другого п. 2.10 розділу II договору № 204206.

Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, не звернув уваги на те, що в процесі розгляду даної справи ВАТ "Київгаз" звернулось до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ДП "Укржитлосервіс" 12874,68 грн., а не 23282,45 грн., що були стягнуті апеляційним господарським судом.

У статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зазначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зобов'язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку, прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Укржитлосервіс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2008 року у справі № 6/55-42/3 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.