2-13/9577-2007 Про зобов'язання укласти договір оренди - Текст документа

Ухвалою від 15.07.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Міськради на постанову від 24.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі була прийнята до провадження та призначені до розгляду у судовому засіданні на 31.07.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На день розгляду справи у судовому засіданні 31.07.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 31.07.08 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 31.07.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою, в установленому закон6ом порядку.

Рішенням від 19.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.I.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

Визнано недійсним рішення конкурсної комісії по наданню у користування і обслуговування території міського пляжу, яке оформлене Протоколом № 1 від 10.07.07.

За Підприємством визнано право на довгострокову оренду земельної ділянки пляжу площею 0,1507 га в районі морського причалу м.Судака.

В іншій частині позовних вимог (щодо зобов'язання Міськради надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки і технічної документації пляжу) відмовлено.

З Міськради на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Постановою від 24.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Дугаренко О.В., судді - Заплава Л.М., Фенько Т.П.) апеляційну скаргу Міськради залишено без задоволення, а рішення від 19.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що конкурс, за результатами якого було прийнято рішення про надання у користування та обслуговування території міського пляжу, було проведено з порушенням Положення про проведення такого конкурсу. Щодо визнання за Підприємством права на довгострокову оренду спірної земельної ділянки, то попередні судові інстанції врахували, що Підприємство користується такою ділянкою з 1999 року, а також те, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій Міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить зазначені судові рішення скасувати та припинити провадження по справі.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) .

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 23.05.06 між виконавчим комітетом Міськради та комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" було укладено договір про співробітництво (далі -Договір від 23.05.06), відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що об'єднують зусилля без створення юридичної особи з метою здійснення рекреаційної діяльності.

Разом з тим, встановлено, що згідно з п. 2.1 зазначеного Договору, Виконком зобов'язується дозволити КП "Комбінат комунальних підприємств" обслуговування пляжу протяжністю 60 метрів (площею 1 507 м-2), розташованого на Набережній м.Судака за причалом Ялтинського морпорту в сторону гори Крепостної.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди також встановили, що п. 2.1.2 Договору від 23.05.06 з метою відшкодування витрат за даним договором передбачено надати можливість КП "Комбінат комунальних підприємств" надавати платні послуги пляжного сервісу на обслуговуваній території з оформленням документів в установленому порядку.

При цьому, судами встановлено, що п. 5.1 Договору від 23.05.06 встановлено, що він вступає в силу з 23.05.06 та діє до 23.05.07.

Водночас, на підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 04.07.06 між КП "Комбінат комунальних підприємств" та Підприємством було укладено договір про співробітництво (далі -Договір від 04.07.06), п. 1.2 якого встановлено, що КП "Комбінат комунальних підприємств" надає, а Підприємство приймає у платне користування пляж протяжністю 35 м, розташований на набережній м.Судака за причалом Ялтинського морпорту від межі території пляжу "Універсал-Сервіс" в сторону морпричалу.

Також, встановлено, що п. 2.1 Договору від 04.07.06 встановлено, що КП "Комбінат комунальних підприємств" зобов'язується надавати Підприємству для відшкодування витрат за даним договором можливість надавати послуги пляжного сервісу на обслуговуваній території з оформленням документів у встановленому законом порядку.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням від 21.08.07 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-8/5746-2007 Договір від 04.07.06 було визнано недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Судацького міського голови № 163-р від 20.06.07 було затверджено проведення 27.06.07 конкурсу по наданню у користування і обслуговування міського пляжу, розташованого у районі морського причалу м.Судака, та затверджено Положення про проведення конкурсу по наданню у користування і обслуговування території міського пляжу (далі -Положення).

Судами встановлено, що відповідно до вказаного Положення для участі у конкурсі необхідно в строк до 25.06.07 надати у відділ з курортів та торгівлі виконавчого комітету Міськради заяву про участь у конкурсі.

Крім того, встановлено, що п. 3 Положення передбачені умови для участі у конкурсі, а саме: переможець конкурсу визначається міською конкурсною комісією після розгляду наступних пропозицій учасниками конкурсу: пропозиції по облаштуванню пляжної території, пропозиції по обслуговуванню пляжу, пропозиції по будівництву солярія для відпочинку та участь у соціально-економічному розвитку міста.

При вирішенні спору по суті попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що Підприємством було виконано всі істотні умови конкурсу, однак, відповідно до Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії по наданню у користування і обслуговування території міського пляжу від 10.07.07 пляжна зона була надана у користування й обслуговування КП "Коммунхоз".

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії по наданню у користування і обслуговування території міського пляжу, заяви на участь у конкурсі поступили лише від Підприємства, Установа Р.А., КП "Курортне агентство" та ПП Куршутової З.I.

Судами враховано, що п. 3.1 Положення передбачено, що переможець конкурсу визначається після розгляду пропозицій, наданих учасниками конкурсу.

Всупереч наведеному, попередніми судовими інстанціями встановлено, що КП "Коммунхоз" заяву на участь у конкурсі та відповідні пропозиції, які вказані у Положенні, не надавало, з урахуванням чого суди прийшли до висновку про те, що Протокол № 1 та рішення конкурсної комісії по наданню у користування та обслуговування території міського пляжу від 10.07.07 прийняті на незаконних підставах.

Щодо вимог Підприємства про визнання його права на довгострокову оренду земельної ділянки пляжу площею 0,1507 га в районі морського причалу м.Судака, попередні судові інстанції врахували, що матеріалами справи підтверджено факт звернення Підприємства до Міськради з клопотанням про дачу згоди на розробку проекту по відведенню в оренду строком на 49 років земельної ділянки в районі морського причалу м.Судака, а також той факт, що Підприємство тривалий час, а саме з 1999 року користується вказаною земельною ділянкою. Взявши до уваги положення ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) , згідно якої захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку про можливість задоволення вимог Підприємства в цій частині.

Стосовно вимог щодо зобов'язання Міськради дати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки і технічної документації пляжу площею 0,1507 га в районі морського причалу м.Судака місцевий та апеляційний суди зазначили про те, що згідно вимог Закону порядок скликання сесії, підготовки та розгляду її питань, прийняття рішень рад про затвердження порядку денного сесії визначаються регламентом роботи ради, проте, судові органи не наділені повноваженнями стосовно формування порядку денного та постановки питання на розгляд сесії і, відповідно, до спонукання щодо прийняття радою конкретного рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що приписи ст.ст. 13, 41 Конституції України (254к/96-ВР) визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст. 142 - 145 Конституції України (254к/96-ВР) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та ст. 12 Земельного кодексу України (2768-14) вбачається, що розпорядження землями територіальних громад віднесено до виняткової компетенції міської ради.

Крім того, в силу ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а тому рішення інших осіб (в тому числі судів) щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, в тому числі шляхом визнання за певною особою права на довгострокову оренду визначеною земельною ділянкою, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що визнання недійсним рішення конкурсної комісії є підставою для проведення повторного конкурсу, а не підставою для визнання саме за Підприємством права на довгострокову оренду спірної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що як встановлено судами, переможцем конкурсу по наданню у користування і обслуговування території міського пляжу від 10.07.07, визнаного судами недійсним, стало КП "Коммунхоз", а отже судами фактично вирішено питання, що стосується прав та інтересів цієї особи без залучення її до участі у справі, що є порушенням вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи спір попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що спірні правовідносини зачипають права та інтереси певного кола суб'єктів, разом з тим, суд першої інстанції не притягнув до участі у справі таких осіб, на що суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з метою повного та об'єктивного розгляду даної справи суд мав з'ясувати коло осіб на права та інтереси яких може вплинути рішення у даній справі.

За змістом ст.ст. 24, 27 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, а також осіб (в якості третіх осіб), на права або обов'язки яких може вплинути рішення у даному спорі.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладен ого колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми судовим інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Судацької міської ради задовольнити частково

Рішення від 19.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 24.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-13/9577-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.