Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідачів: не з'явилися;

від третьї особи: не з'явилися.

В серпні 2006 року ОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 пред'явили в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "БААС" суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частини нежитлового приміщення в натурі.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що згідно договору міни частини приміщення магазину на цінні папери від 02.02.1999 року № 266, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу у власність ОСОБА_2 перейшло 14,69 к.м, ОСОБА_1 15,97 кв.м, ОСОБА_6 13,14 кв.м, які складають 1/20 частину приміщення магазину розташованого в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, товариству з обмеженою відповідальністю "БААС" про визначення порядку користування нежилим приміщенням магазинку, розташованого в АДРЕСА_1 було відмовлено.

З посиланням на право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, просили задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2008(суддя Склярук О.І.) провадження у справі за позовом ОСОБА_2 припинено.

В задоволенні позову суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2008 (судді: Величко Н.Л. -головуючий, Алєєва І.В., М'ясищева А.М.) рішення господарського суду залишено без змін.

Залишаючи рішення без змін, апеляційна інстанція виходила з того, що позивачці неможливо виділити в натурі приміщення літ. 17 площею 13,9 будівлі магазину, бо його власником є ТОВ "БААС".

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 припинено у зв'язку з тим, що вона свою частину приміщення подарувала ОСОБА_8

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями і вбачається з матеріалів справи співвласниками нежитлової будівлі магазину "Взуття", який розташований у АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 відповідно договору міни від 02.02.1999 року, частка якої складає 18/1000 будівлі і якій належить 15,97 кв.м; ОСОБА_5, відповідно до договору міни від 02.02.1999 року, частка якої складає 21/400 будівлі; ОСОБА_7 відповідно до договору міни від 02.02.1999 року, частка якої складає 21/400 будівлі; ОСОБА_4 відповідно до договору міни від 02.02.1999 року, частка якої складає 21/400 будівлі; ОСОБА_3 відповідно до договору міни від 02.02.1999 року, частка якої складає 21/400 будівлі; ОСОБА_8 відповідно до договорів дарування від 14.08.2006 року та від 11.07 2007 року, частка якого складає 32/1000 будівлі; товариство з обмеженою відповідальністю "БААС" відповідно до договору міни від 27.01.1999 року, частка якого складає 74/100 будівлі.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4034/23 від 14.12.2007 можливо виділити в натурі приміщення площею 15,97 кв.м., яке складається з приміщення кабінету літ. 17 площею 13,9 кв.м. та частини приміщення коридору літ. 22 площею 2,07 кв.м., які примикають до приміщення кабінету.

Як встановлено господарським апеляційним судом і вбачається з додаткової угоди від 28.01.1999 року до договору міни від 27.01.1999 року між АТ "Донецьк-Взуття" та ТОВ "БААС" ТОВ БААС" передано саме приміщення кабінету літ. 17 площею 13,9 кв.м власником якого він являється.

Позивачці ОСОБА_1 відповідно до договору міни від 02.02.1999 року конкретне приміщення не надавалось, а була лише зазначена його площа та частка у загальній площі будівлі магазину.

Відповідач ТОВ "БААС" заперечує проти передачі його приміщення позивачці ОСОБА_1

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушеним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено апеляційною інстанцією і вбачається з матеріалів справи, договір міни між акціонерним товариством "Донецьк-Взуття" та ТОВ "БААС" і додаткова угода до нього укладено 27.01.1999 року та 28.01.1999 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , в якому, визначені норми, які регулювали питання укладення договору міни і які не передбачали обов'язкове його нотаріальне посвідчення.

З урахуванням наведеного, доводи СПД ОСОБА_1, викладені в касаційній скарзі щодо недотримання нотаріальної форми, договорів, укладених між АТ "Донецьк-Взуття" та ТОВ "БААС" є безпідставним.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо ненадання їй частки загального коридору, бо як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів справи він складає неподільну річ, а тому, враховуючи вимоги ст.. 183 ЦК України (435-15) господарський суд підставно відмовив у виділенні його частки позивачці.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову від 21.04.2008 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 17.03.2008 господарського суду Донецької області у справі № 2-351/07 без змін.