Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.

У червні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 168 330 грн. вартості поставленого за угодою №1 від 20.11.1998 р. масла індустріального І-20А.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача в десятиденний термін з дня прийняття рішення повернути йому 33 666 кг масла індустріального І-20А за ціною 4 291 грн. за одну тону, а всього на суму 144 460,81 грн. (а.с. 80).

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2007 р. (суддя Ділай У.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. (головуючий –Якімець Г.Г., судді –Зварич О.В., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково.

Зобов’язано ЗАТ "Бродинафтопродукт" повернути ТОВ "Юність" масло індустріальне І-20А кількістю 33 661 кг в строк до 10.12.2007 р.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між СКЦ "Юність", правонаступником якого є ТОВ "Юність", 20.11.1998 р. було укладено угоду №1 про збереження та реалізацію паливно-мастильних матеріалів, за якою СКЦ "Юність" поставила відповідачу оливу (масло) в кількості 50 661 кг, а відповідач зобов’язувався по мірі реалізації перераховувати кошти на розрахунковий рахунок СКЦ "Юність" згідно накладної №1 від 20.11.1998 р. - 1258,8 грн. за 1т (а.с.12-13).

Отримання вказаної продукції відповідачем підтверджується вказаною накладною, довіреністю на отримання цінностей № 655 424 від 20.11.1998 р., вантажною накладною № 31115118, податковою накладною від 20.11.1998 р.

Відповідач повернув позивачу 17 т масла індустріального І-20А, а за решту 33 661 кг кошти не повернув.

Згідно підписаного сторонами акту звіряння розрахунків станом на 01.01.2000 р. борг відповідача перед позивачем становив 53 993,1 грн. (а.с.16).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що в порушення вимог ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України відповідач не виконав зобов’язання за угодою належним чином, а тому має повернути позивачеві нереалізоване масло.

Оскільки масло індустріальне передавалося відповідачеві на зберігання і реалізацію, то обов’язок відповідача повернути його випливає також з ч.1 ст. 949 ЦК України.

На підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позивачем відповідно до правил ст. ст. 32, 34 ГПК України доведено його звернення до відповідача з вимогою повернути масло індустріальне (оливу) І-20А лише 20.04.2007 р. (а.с.59-60).

Оскільки укладена між сторонами угода не визначала строку виконання відповідачем обов’язку щодо перерахування позивачеві коштів за отриману продукцію, то суд прийшов до правильного висновку про те, що перебіг позовної давності, виходячи з вимог ч.5 ст. 261, ч.2 ст. 530 ЦК України розпочався через сім днів після пред’явлення позивачем вказаної вимоги і на час звернення до суду –20.06.2007 р. позивач не пропустив позовної давності.

Слід зазначити, що аналогічним чином це питання регулювалося ст. ст. 71, 165 ЦК Української РСР.

Отже, посилання касаційної скарги на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального, що регулюють питання перебігу позовної давності є безпідставним і правильності судових висновків не спростовує.

Враховуючи наведене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бродинафтопродукт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 р. у справі за № 17/179 – без змін.