19/1-08 Про визнання права самостійно формувати порядок денний - Текст документа

У листопаді 2007 р. Калуськ а міська рада (далі -Рада) звернулась до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просила прийняти рішення про визнання її права самостійно формувати порядок денний, самостійно приймати рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду, самостійно вирішувати питання строку, на який надається земельна ділянка загальною площею 0,4 га на перехресті вулиць Б. Хмельницького та Об'їзної, та земельна ділянка загальною площею 0,2855 га на вул. Львівській у м. Калуші для будівництва та обслуговування автозаправної станції.

Позовні вимоги Рада обгрунтовувала тим, що 04.06.2007 р. Відкрите акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Львівської області з позовними заявами, поданими на підстав норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , з яких вбачається, що Товариство оспорює надане їй законодавством України право самостійно формувати порядок денний, самостійно приймати рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду, самостійно вирішувати питання строку, на який надається земельна ділянка.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.2007 р. (суддя Левицька Н.Г.) Раді відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 частини першої ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 р. (колегія суддів: Юркевич М.В., Городечна М.I., Кузь В.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 03.12.2007 р. залишено без змін.

Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що справа не підвідомча господарським судам, оскільки, виходячи з її суб'єктного складу та предмету спору, є адміністративною, а тому має розглядатись адміністративними судами України як така, що відноситься до їх компетенції.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від і ухвалу господарського суду Львівської області від 03.12.2007 р. скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Львівської області. Позовні вимоги Рада обгрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів прийшли до помилкових висновків про те, що предмет позовних вимог у справі відноситься до компетенції адміністративних судів.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.07.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Рогач Л.I.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) встановлює, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Частина чотирнадцята ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) передбачає, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

З наведених норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) вбачається, що сільські, селищні, міські ради наділені правом, зокрема, самостійно затверджувати порядок денний сесії та приймати рішення з питань, віднесених Конституцією України (254к/96-ВР) , вказаним та іншими законами до їх відання. Реалізуючи вказані права, вони здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

З наведених норм законодавства України випливає, що органи місцевого самоврядування, зокрема, Рада, мають право на звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів, у тому числі за захистом права затверджувати порядок денний сесії та права приймати рішення з питань, віднесених Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та іншими законами до їх відання.

Місцевим та апеляційними господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що Рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовною заявою саме за захистом своїх прав як органу місцевого самоврядування відносно здійснення владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а саме -щодо затвердження порядку денного сесії та щодо приймання рішення з питань, віднесених законодавством України до її відання.

Між тим, п. 4 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 7 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанції про те, що дана справа не підвідомча господарським судам, оскільки вона виникла з публічно-правових відносин та віднесена до компетенції адміністративних судів.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 та 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Калуської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 р. у справі № 19/1-08 господарського суду Львівської області -без змін.