Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Дунаєвської Н.Г.,

суддів

Михайлюка М.В.,

Мележик Н.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАIС"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року

у справі

№ 05-5-45/3537 господарського суду міста Києва

за позовом

ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

до

Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

про

визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників сторін:

скаржника

позивача

Буртовий М.В.,

Дріго Н.С.,

відповідача

Коробова О.В., Гіленко А.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2008 року у справі № 05-5-45/3537 (суддя: Балац С.В.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.I.) зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ "КАIС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Подана до господарського суду міста Києва позовна заява ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підписана керівником ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Васютинським П.П. та завірена печаткою позивача. Також позивачем було зазначено, що вказана особа є крім цього керуючим санацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Нормами чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено вимогу долучати до позовної заяви докази на підтвердження обсягу повноважень особи, яка її підписала, окрім того випадку, коли позовна заява підписана представником позивача.

Так, в силу ч. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у випадку виникнення сумнівів щодо повноважень керівника ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Васютинського П.П. на здійснення відповідних процесуальних дій, місцевий господарський суд міг і повинен був витребувати відповідне підтвердження, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 06.03.2007 р., 01.03.2005 р., 25.01.2005 р., 09.12.2003 р. витяги з яких долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначив, що ухвала місцевого господарського суду про повернення позову ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є необгрунтованою, а отже відповідна ухвала підлягає скасуванню, а позовна заява відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обгрунтованою.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.

Крім того, відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. у справі № 05-5-45/3537 залишити без змін.