Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У вересні 2007 р. ВАТ "Кримнафтопродукт" звернулось в господарський суд з позовом до Євпаторійської міської ради та СПД-ФО ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Євпаторійської міської ради від 31.05.2006 р. № 5-2/244 "Про передачу земельної ділянки у довгострокову оренду СПД-ФО ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування торгово-розважального комплексу за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0700 га" та про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки від 16.05.2007 р.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували та посилались на безпідставність та необґрунтованість пред'явлених вимог.

Рішенням господарського суду АР Крим від 12.02.2008 р. (суддя Соколова І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. (судді: Прокопанич Г.К., Котлярова О.Л., Антонова І.В.), в позові відмовлено, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Кримнафтопродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника СПД-ФО ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно положень ст. ст. 118, 123 ЗК України особи, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертаються з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.10.2004 р. СПД-ФО ОСОБА_1 звернулась до Євпаторійської міської ради із заявою про виділення їй земляної ділянки в оренду строком на 10 років для будівництва торгово-розважального центру за адресою: АДРЕСА_1.

Євпаторійською міською радою 29.12.2004 р. прийнято рішення № 4-26/43 "Про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування торгово-розважального комплексу".

Згідно п. 6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

23 лютого 2006 р. СПД-ФО ОСОБА_1 отримано позитивний висновок державної землевпоряджувальної експертизи № 238-06.

Проект землеустрою пройшов узгодження з органами земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини про що є висновки відповідних служб.

31 травня 2006 р. Євпаторійської міською радою прийнято рішення № 5-2/244 "Про передачу земельної ділянки у довгострокову оренду СПД-ФО ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування торгово-розважального комплексу за адресою: вул. Сімферопольська, біля будинку № 63/3 площею 0,0700 га".

В силу положень ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як встановлено судами, 16.05.2007 р. між Євпаторійської міською радою (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який було зареєстровано 30.05.2007 р. за № 1174.

Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання акта органу державної влади чи місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

В свою чергу, згідно ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) угода може бути визнана недійс ною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення та постанову суди обґрунтовано вказали на те, що позивачем в процесі розгляду справи не було надано доказів того, що земельна ділянка, яка надана в оренду СПД-ФО ОСОБА_1, є ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що, за твердженнями позивача, належать ВАТ "Кримнафтопродукт".

Судами правомірно прийнято до уваги відсутність у позивача документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою.

Судами підставно враховано, що в рішенні виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 201 від 29.04.2005 р. "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_1 за ТОВ "Кримнафтозбут" такий об'єкт, як АЗС, не значиться.

Крім цього, ВАТ "Кримнафтопродукт" не доведені обставини невідповідності оспорюваного договору нормам чинного законодавства. А згідно матеріалів справи, в тому числі проекту землеустрою і технічної документації щодо переданої в оренду СПД-ФО ОСОБА_1 земельної ділянки, остання передана з числа вільних міських земель, і будь-які данні про землекористувачів щодо цієї ділянки були відсутні.

Відмовляючи в позові господарські суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що права та охоронювані законом інтереси ВАТ "Кримнафтопродукт" у зв'язку із прийняттям Євпаторійською міською радою оспорюваного рішення та укладенням відповідачами договору оренди не порушені.

Висновки господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. - 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ВАТ "Кримнафтопродукт" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. у справі № 2-3/12255-2007 залишити без змін.