Доповідач -суддя Мележик Н.I.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.I.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства

"Райффайзен Банк Аваль" в особі

Луганської обласної дирекції

на постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 25.04.2008 року

у справі № 1/28 пд

господарського суду Луганської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Райффайзен Банк Аваль" в особі

Луганської обласної дирекції

до Відкритого акціонерного товариства

"Луганськмлин"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Малого приватного підприємства

Виробничо-комерційної фірми

"Міллєніум"

про визнання договорів іпотеки дійсними

за участю представників:

позивача - Соколова О.М.

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин" про визнання дійсними для товариства договорів іпотеки від 08.09.2006 року та від 31.05.2007 року, укладених між позивачем та Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Міллєніум".

Вподальшому позивач уточнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати Відкрите акціонерне товариство "Луганськмлин" іпотекодавцем за вищевказаними договорами.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2008 року (суддя Зюбанова Н.М.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.04.2008 року (судді: Баннова Т.М., Бойченко К.I., Єжова С.С.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2006 року між АППБ "Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, правонаступником якого є позивач, укладено кредитний договір №014/0000/82/931 з громадянкою Заюковою О.В., за умовами якого останній надано споживчий кредит у сумі 278 200 дол. США.

Аналогічні договори про надання кредитів укладено між АППБ "Аваль" та громадянином Денищенком А.М. на суму 297 000 дол. США. (кредитний договір № 014/0000/82/932 від 07.09.2006 року), між позивачем та громадянкою Шиловою Я.Ю. на суму 283 900 дол. США (кредитний договір №014/0000/82/933 від 07.09.2006 року), а також між позивачем та громадянином Кримцевим О.I. на суму 140 000 дол. США (кредитний договір №014/0000/82/94 від 31.05.2007 року).

Також позивачем в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами укладено з майновим поручителем - Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Міллєніум" іпотечний договір від 08.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом за реєстраційним № 3923. За даним договором предметом іпотеки визначено нерухоме майно: 5-типоверхова будівля гуртожитку з тамбуром, ганками, підвалом, загальною площею 2 087,4 кв.м., розташована у м. Луганську по вул. Краснознамьоній 2, буд. 49а, яка належала МПП "ВКФ "Міллєніум" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2006 року зі змінами до нього від 15.09.2006 року, укладеного з ВАТ "Луганськмлин".

21.09.2007 року рішенням господарського суду Луганської області у справі №18/306пд договір купівлі-продажу гуртожитку від 22.05.2006 року розірваний, а внесені 15.09.2006 року зміни до цього договору визнано недійсними. Цим же рішенням суду зобов"язано МПП "ВКФ "Міллєніум" повернути ВАТ "Луганськмлин" будівлю гуртожитку.

Згідно акту державного виконавця від 02.11.2007 року спірне нерухоме майно передане ВАТ "Луганськмлин".

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання договорів іпотеки від 08.09.2006 року та від 31.05.2007 року, укладених з Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Міллєніум" дійсними для ВАТ "Луганськмлин", посилаючись на ст. 23 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , оскільки товариство набуло статус іпотекодавдя.

Уточнивши позовні вимоги, позивач додатково просив суд визнати Відкрите акціонерне товариство "Луганськмлин" іпотекодавцем за вищевказаними договорами.

Місцевий та апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінили та дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, суди виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту права про визнання договору дійсним для відповідача не відповідає способам захисту права, встановленим статтею 16 ЦК України (435-15) та статтею 20 ГК України (436-15) . Суди попередніх інстанцій також зазначили, що статтею 16 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес сторони іншим способом, встановленим договором або законом, який не зазначений позивачем.

Відмовляючи в прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції щодо визнання відповідача іпотекодавцем за вказаними договорами, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що такі додаткові вимоги не є збільшенням позовних вимог в розумінні статті 22 ГПК України (1798-12) .

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" (898-15) передбачені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи.

Так, нормами даної статті встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте, статтями 16 ЦК України (435-15) та 20 ГК України (436-15) не передбачено такого способу захисту права як визнання договору дійсним для відповідача. Додаткова вимога позивача про визнання відповідача іпотекодавцем за договором може бути предметом розгляду іншої справи, оскільки не підлягає розгляду в межах даної справи в силу статті 22 ГПК України (1798-12) , якою стороні надано право лише збільшувати розмір позовних вимог, а не заявляти їх додатково.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв"язку з неправильним обранням позивачем способу захисту його права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.04.2008 року у справі №1/28 пд залишити без змін.