Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відміну торгів на закупівлю устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного (виробів медичного призначення) за оголошенням № 06015008 в Інформаційному бюлетені Тендерної палати України № 6 (130)/11.02.2008р., замовником яких виступає Комунальний заклад "Дніпропетровський обласний клінічний діагностичний центр", посилаючись на статті 2-1, 21, 22, 28, 36, - 37-1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008р. (суддя Жукова Л.В.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2008р. (судді: Сизько І.А. -головуючий, Тищик І.В., Чоха Л.В.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, з мотивів її законності та обґрунтованості; відповідності чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги відхилено з мотивів відсутності порушень законодавства при прийняття оскаржуваної ухвали.

Постанову вмотивовано тим, що у відповідності до статті 1 абзацу 18 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) (в редакції на час оголошення торгів) забезпечення тендерної пропозиції - надання учасником замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання несе будь-який банк, депозити, векселі, порука та інші види забезпечення за вибором замовника відповідно до закону. Однак позивачем не наведено яким чином порушив замовник діюче на той час законодавство та рішення уповноваженого органу в сфері державних закупівель. До позовної заяви не додано доказів, які б свідчили, що позивач здійснив будь-які дії спрямовані на участь у спірних торгах і повідомив замовника про свої наміри.

Саме по собі оприлюднення оголошення № 060156008 про проведення торгів, замовником, яким виступає Комунальний заклад "Дніпропетровський обласний клінічний діагностичний центр", не може порушувати будь-чиї права, в тому числі і права позивача.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме абзац 1 статті 58 Конституції України, статтю 4, частину 1 статті 32, пункт 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Посилання суду на пункт 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу повернення позовної заяви є необґрунтованими, оскільки доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Оцінку доказам, їх дослідження, встановлення обставин справи та надання їм оцінки суд надає лише в судовому процесі, як це передбачено частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач вважає, що твердження апеляційного господарського суду щодо неможливості оскарження спірних торгів з підстав, що позивач не є учасником цих торгів, не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (150-17) встановлено, що на Кабінет Міністрів України покладається обов'язок забезпечити проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що розпочаті до набрання чинності цим Законом, на основі Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Позивач та відповідач не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Повертаючи позовну заяву суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходили з того, що в позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують викладені в позові обставини, зокрема такі докази, які б свідчили, що позивач здійснив будь-які дії спрямовані на участь у спірних торгах і повідомив замовника про свої наміри.

Однак, з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам, які були супутніми при поданні позовної заяви.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач послався на певні обставини та надав у якості доказів до позовної заяви відповідні документи, які на його думку, обґрунтовують його позовні вимоги.

Щодо посилання апеляційного господарського суду на відсутність у позовній заяві обставин, які б підтверджували вимоги позивача, відсутність конкретизації дій відповідача, які призвели до порушення прав підприємця, то колегія суддів зазначає, що висновок суду зводиться до оцінки обставин справи та допустимості доказів, що суд може робити тільки при постановлені рішення по суті справи, а не переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції з приводу повернення позовної заяви.

Крім того, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідна для вирішення спору, а також з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя першої інстанціях на етапі порушення провадження у справі може вчиняти дії по підготовці справи до розгляду, передбачені статтею 65 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

Керуючись статтями 43, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями-- 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2008р. у справі № П12/1318-08 господарського суду Дніпропетровської області та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008р. скасувати.

Справу направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.