Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Ліквідатор ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" -арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними рішення виконкому Брошнів-Осадської селищної ради від 12.09.2006 № 55 "Про оформлення права власності" та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.09.2006, видане ПП ОСОБА_2 Вказувала, що на момент винесення оскаржуваного рішення існувала заборона вчиняти будь-які дії відносно спірного об'єкту -цеху ОМЩ, крім збереження майна, встановлена ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2006.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2007 (суддя Скапровська І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.-2.2008 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

В касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" -арбітражний керуючий ОСОБА_1 просить постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, зокрема ст. 153 ЦК України, ст. 367 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування",а також неправомірне застосування п. 2, 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального, права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2006 виконком Брошнів-Осадської селищної ради прийняв рішення № 55 про визнання права власності на частину цеху ОМЩ площею 3239,1 кв.м. в цілому за ОСОБА_2 та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1. Зобов'язано Івано-Франківське бюро технічно інвентаризації прав на нерухомість видати свідоцтво права власності згідно цього рішення.

Свідоцтво про право власності на вищевказане майно видано ПП Сальваровському 21.09.2006 (а.с. 10).

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення виконкому у ПП ОСОБА_2 існували відповідні документи, що підтверджували його право власності на майно цеху ОМЩ (договір купівлі-продажу від 14.08.2006), а до компетенції органів місцевого самоврядування, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, належить оформлення фізичним та юридичним особам права власності на об'єкти нерухомого майна, які в разі ліквідації підприємства отримали у власність у встановленому законодавством порядку.

Крім того суд вказав, що твердження позивача про відсутність угод про поділ або виділення із часток із майна ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" не укладалось, спростовується матеріалами справи, оскільки на частину цеху ОМЩ, що знаходиться по АДРЕСА_1 бюро технічної інвентаризації 25.07.2002 виготовило технічний паспорт.

Однак з даним висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співзасновників), належить їм на праві спільної власності.

Згідно ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них на праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Як вбачається з матеріалів справи, цех ОМЩ складає 239/1000 ідеальних часток з належних 4/100 частин цілісного майнового комплексу банкрута -ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" вартістю 137879 грн., яке знаходиться в АДРЕСА_1,

Ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо така частка виділяється з нерухомого майна, договір про виділ у натурі частки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3).

Посилання судів як першої, так й апеляційної інстанції на технічний паспорт, виданий на частину цеху ОМЩ, що знаходиться по АДРЕСА_1 бюро технічної інвентаризації 25.07.2002 не може бути належним доказом виділення вказаної частки майнового комплексу в натурі. Технічний паспорт є документом технічної інвентаризації об'єктів нерухомості. В силу вимог ст.ст. 364, 367 ЦК України доказом поділу чи виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, є нотаріально посвідчені угоди, які укладені з іншими власниками часток ТОВ.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази виділення в натурі 239/1000 ідеальних часток з належних 4/100 частин майнового комплексу ТОВ "Лісокомбінат Брошнів". Як і відсутні докази того, що відповідні угоди було укладено із іншими співвласниками часток майна.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (z0157-02) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за № 157/6445 (z0157-02) .

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише з на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено право сільської ради приймати рішення, але тільки в межах своєї компетенції.

Крім того, за змістом пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення орган місцевого самоврядування - Брошнів-Осадська селищна рада діяла з перевищенням своїх повноважень, оскільки визнала за ПП ОСОБА_2 право власності на частину майнового комплексу позивача - цеху ОМЩ без наявності договору про виділення у натурі частки з спільного нерухомого майна ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" та без згоди співвласників на ви діл частки із спільного майна.

Виготовлений технічний паспорт на спірне приміщення не тягне за собою обов'язку відповідача1 здійснити державну реєстрацію права власності відповідача2 на це приміщення при відсутності встановлених чинним законодавством документів, що є підставою для такої реєстрації, і не є підтвердженням виділення частики майна позивача в натурі.

Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про невідповідність ухвалених у справі судових рішень діючому законодавству, тому вони підлягають скасуванню.

Разом з тим, виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України, колегія суддів Вищого господарського суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Вищого господарського суду України та його завданням щодо забезпечення законності у здійсненні правосуддя.

Водночас, з урахуванням встановлених обставин по справі та повноважень, закріплених у п. 2 ст. - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість прийняття нового рішення у даній справі, яким задовольнити позовні вимоги..

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України з урахуванням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 49, п. 11 ст. - 111-11 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зазначити щодо розподілу судових витрат по 144 грн. з кожного відповідача (85 грн. державного мита за подання позовної заяви + 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги + 42,50 грн. державного мита за подання касаційної скарги + 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - ст. - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Лісокомбінат Брошнів" -арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Брошнів-Осадської селищної ради № 55 від 12.09.2006 "Про оформлення права власності" та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.09.2006, видане ОСОБА_2.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Брошнів-Осадської селищної ради та з Приватного підприємця ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані розглядом справи, у розмірі 144 грн. з кожного.

5. Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.