Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.03.2008 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.), позов задоволено - скасовано рішення Севастопольської міської ради від 12.12.2007 №3507 "Про передачу в оренду ТОВ "Оксі" земельної ділянки по вул.Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони" з посиланням на його прийняття відповідачем всупереч винесеній ухвалі господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі №32/632, якою заборонено Севастопольській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у будь-який спосіб ТОВ "Оксі" земельної ділянки площею 1,4 га по вул.Катерній в м.Севастополі.

ТОВ "Оксі" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами ст. 115 ГПК України та ст.ст. 19, 24, 76 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, скаржник вказує на те, що виконавче провадження по ухвалі господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі №32/632 не відкривалося та жодні виконавчі дії стосовно цієї ухвали органами державної виконавчої служби не вчинялися у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Третя особа також вважає, що позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним рішенням, а судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки рішенню господарського суду м.Києва від 04.12.2007 у справі №16/386, яке відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України підлягає обов'язковому виконанню, та яким зобов'язано Севастопольську міську раду укласти з ТОВ "Оксі" договір оренди земельної ділянки. Незважаючи на набрання зазначеним судовим рішенням законної сили з 25.12.2007 року воно вже існувало на момент винесення ухвали від 07.12.2007, яка взагалі не виконувалася органами державної виконавчої служби.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що оспорюване рішення Севастопольської міської ради було прийняте всупереч ухвалі господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі №32/632, якою заборонено Севастопольській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у будь-який спосіб ТОВ "Оксі" земельної ділянки площею 1,4 га по вул.Катерній в м.Севастополі. Про заборону вчиняти відповідні дії відповідач був повідомлений.

Рішення господарського суду м.Києва від 04.12.2007 у справі №16/386 не може мати преюдиціального значення для розгляду даного спору, оскільки носить похідний характер від рішення Севастопольської міської ради, яке є предметом даного спору.

Однак, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Єдиною підставою для задоволення позову, яку покладено судами в основу оскаржуваних рішення та постанови, є прийняття Севастопольською міською радою оспорюваного рішення всупереч судовій забороні, накладеній ухвалою господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі №32/632. Тобто оспорюване рішення зовсім не оцінювалося судами на предмет його відповідності чинному земельному законодавству.

Натомість судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно з ч.5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за виконавчим документом про забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем (стягувачем) не доведено пред'явлення ним ухвали господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі №32/632 до виконання до органу державної виконавчої служби, подальше відкриття виконавчого провадження та вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій щодо цієї ухвали.

Колегія враховує, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) на відміну від ст. 367 ЦПК України не передбачає випадків допуску судових рішень до негайного виконання. Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" також не передбачає можливість негайного виконання рішень, ухвал чи постанов господарських судів.

Водночас відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Принцип обов'язковості рішень суду закріплено також в п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України.

Судами не надано належної правової оцінки рішенню господарського суду м.Києва від 04.12.2007 у справі №16/386, яким зобов'язано Севастопольську міську раду укласти з ТОВ "Оксі" договір оренди земельної ділянки. Незважаючи на набрання зазначеним судовим рішенням законної сили лише з 25.12.2007 року слід зазначити, що це рішення вже існувало як на момент винесення ухвали від 07.12.2007 у справі №32/632 так і на момент прийняття Севастопольською міською радою оспорюваного рішення від 12.12.2007.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, рішення Севастопольської міської ради від 12.12.2007 №3507 "Про передачу в оренду ТОВ "Оксі" земельної ділянки по вул.Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони" є послідовним правовим наслідком прийняття рішення господарського суду м.Києва від 04.12.2007 у справі №16/386, а не навпаки, чим спростовується помилковий висновок апеляційного суду про те, що вказане судове рішення носить похідний характер від рішення Севастопольської міської ради, яке є предметом даного спору.

Разом з тим, найістотнішим є те, що всупереч вимогам ч.5 ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України господарський суд м.Києва ухвалою від 07.12.2007 фактично неправомірно зупинив виконання рішення господарського суду м.Києва від 04.12.2007 у справі №16/386, яке на даний час набрало законної сили, є чинним та не зупинялося у встановленому порядку (ст. 121-1 ГПК України). Відтак, зазначену ухвалу передчасно визначено судом першої інстанції в якості достатньої підстави для скасування рішення Севастопольської міської ради від 12.12.2007 №3507.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду ухвал про забезпечення позову (постанова ВСУ від 23.01.2007 у справі №23/17).

Водночас суди зовсім не досліджували питання відповідності чи невідповідності оспорюваного рішення Севастопольської міської ради чинному земельному законодавству, а також питання доведеності чи недоведеності порушення цим рішенням прав позивача-землекористувача, які (права) виникли за договором оренди земельної ділянки від 11.04.2002, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому слід врахувати, що постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі №5020-4/125 залишено без змін рішення господарського суду м.Севастополя від 21.04.2008, яким було задоволено позов розірвання укладеного між Севастопольською міською радою та ТОВ "В.А.Л." договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 у зв'язку з невиконанням орендарем своїх договірних зобов'язань.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ТОВ "Оксі" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 31.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 у справі №32/97 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.