Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явилися,

від відповідача -не з'явилися.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Пархоменко Н.В.) від 28.02.08 позов задоволено.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Кузнецова І.Л. -головуючий, Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.) переглянув вказане рішення і постановою від 03.06.08 скасував його, і в позові відмовив.

Приватне підприємство фірма "Преском-Дніпро" вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України,

Приватним підприємством фірми "Преском-Дніпро" заявлено позов до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 178 000грн. боргу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він на підставі договору від 20.08.02, укладеного між сторонами, в порядку попередньої оплати за продукцію, за період з 29.08.02 по 27.02.03 перерахував відповідачу 178 000грн., однак відповідач продукцію не поставив і гроші не повертає.

Вказана позовна заява ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.07 прийнята та призначена до розгляду. Однак 14.08.07 господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14.08.07 провадження у справі припинив з тієї підстави, що спір між сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав розглянуто господарським судом Дніпропетровської області у справі №41/53-07(20/511).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.07 ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.07 про припинення провадження у справі №11/344-07 була скасована, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.07 у справі №41/53-07(20/511) у позові було відмовлено з посиланням на те, що ПП фірма "Преском- Дніпро" на день заявлення позову ще не набуло такого права.

В постанові ВГСУ від 10.12.07 зазначено, що відмова в позові з підстав ненастання відповідного строку не позбавляє позивача права звернутися з таким же позовом до тієї ж сторони після настання цього строку.

Під час розгляду позову по суті господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що позивач на підставі договору від 20.08.02 №31, укладеним між сторонами, в порядку попередньої оплати за продукцію, перерахував відповідачу за період з 29.08.02 по 27.02.03 178 000грн., однак відповідач продукцію не поставив, а отримані кошти повертати відмовляється.

З урахуванням встановленого, місцевий господарський суд рішенням від 28.02.08 задовольнив позовні вимоги.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційна інстанція навела суперечливі та нечіткі мотиви.

Крім того, в постанові викладена недостовірна інформація щодо наявності доказів в матеріалах справи.

Зокрема, в постанові зазначено, що в матеріалах справи відсутні договір від 20.08.02 №31, однак згідно внутрішнього опису документів справи №11/344-07 вказаний договір значиться на аркушах справи №32,33. Ксерокопія цього договору на а.с. №32, 33 дійсно є.

Із змісту постанови вбачається, що апеляційна інстанція прийняла постанову на підставі рішень у інших справах, а саме, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.07 у справі №41/53-07(20/511) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.08 у справі №38/151-08, але обставини, встановлені вказаними рішеннями, в постанові апеляційної інстанції, викладені однобічно.

Так, в постанові зазначено, що згаданими рішеннями встановлено факт відсутності узгодженої і підписаної сторонами специфікації до договору №31 від 20.08.02, тому цей договір слід вважати неукладеним, а перераховані позивачем кошти, як перераховані не за договором, а без належних підстав. Однак рішенням у справі №41/53-07(20/511) від 29.03.07 було встановлено, що саме на підставі договору №31 від 20.08.02 позивач перерахував відповідачу спірні кошти.

Звертає на себе увагу і та обставина, що висновок відносно визнання недійсним договору викладений в мотивувальній частині постанови, а в резолютивній частині про це не йдеться.

Тобто, резолютивна частина постанови не відповідає мотивувальній частині.

В постанові є посилання на те, що отримані відповідачем кошти є безпідставно перераховані позивачем. Разом з тим із постанови випливає, що позивач повинен був заявити позов на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а оскільки він цього не зробив, то в позові слід відмовити.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України врегульоване питання щодо повернення безпідставно набутого майна. Однак ні в Цивільному, ні в Господарському кодексі (436-15) немає такого визначення як перерахування коштів без належних підстав та безпідставне перерахування коштів.

Що стосується ст. 1212 Цивільного кодексу України, то, хоча в постанові і не зазначений пункт на підставі якого позивач мав би звернутися з таким позовом, але із його змісту випливає, що йдеться про п.1 частини 3 згаданої статті (повернення виконаного за недійсним правочином), але позивач на день заявлення позову не міг звернутися з таким позовом, оскільки спірний договір не був визнаний недійсним в установленому порядку.

За вказаних обставин апеляційна інстанція не мала правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Слід зазначити, що апеляційною інстанцією залучені до справи додаткові докази, із яких вбачається, що фактична заборгованість відповідача перед позивачем інша, ніж це зазначено в позові, але цим доказам апеляційна інстанція не дала оцінку (внутрішній опис документів справи №20/6/08(11/344-07), а.с. 70-76, 101-112).

Місцевий господарський суд не міг дати оцінку цим доказам через те, що сторони їх туди не надали.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з подальшими змінами та доповненнями, постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним та чітким.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.08 вказаним вимогам не відповідає, тому колегія суддів дійшла висновку про її скасуванням і передачі справи до апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Преском-Дніпро" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.08 у справі №20/6-08(11/344-07) господарського суду Дніпропетровської області скасувати і справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду відповідно до вимог чинного законодавства у іншому складі суддів.