29/315 Про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях - Текст документа

У жовтні 2007 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за невиконання плану перевезень по залізницях призначення №761 за травень 2007 року в розмірі 1019,20грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2008р. (суддя Гаврищук Т.Г.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. (судді Шевкова Т.А., Діброва Г.I., Стойка О.В.) позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях призначення за травень 2007року в сумі 1 019,20грн., посилаючись на те, що позивачем правомірно згідно з вимогами п.106 Статуту залізниць України нараховано відповідачеві штраф за невиконання плану перевезень по залізницях призначення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між державним підприємством "Донецька залізниця" та відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" 25.03.2004р. укладено договір №84/2462 про організацію перевезень вантажів, за умовами якого позивач зобов'язувався приймати до перевезення вантажі відповідача, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами та заявками вантажовідправника, а також надавати додаткові послуги, які пов'язані з перевезенням вантажу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався у встановлені строки пред'являти позивачу місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

В пункті 4.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання планів перевезень наступає відповідальність у відповідності до положень Статуту залізниць України. Нарахування штрафу за невиконання планів перевезень проводиться згідно Правил планування перевезень вантажів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за планом №761 на травень 2007року заявив перевезення на експорт 35 280тн вантажу у 560 вагонах, який до кінця місяця був змінений до 42 340тн у 680 вагонах. Залізниця узгодила план перевезення №761 з урахуванням його змін до вказаного обсягу. Згідно п.6.3 Правил планування перевезення вантажів весь обсяг був розбитий на середньодобові норми перевезення. Заповнення облікової картки №761 та результати перевезення здійснювалися згідно п.6.5.3 Правил, тобто щодекадно, з урахуванням виконання норм щодобового завантаження.

З поданих 788 вагонів відповідач завантажив 590 вагонів, з запланованих до перевезення 42 340тн вантажу у 680 вагонах відповідач завантажив 34 608тн, тобто план перевезень за місяць відповідачем не був виконаний, недовантажено 90 вагонів, 7 732тн вантажу.

В першій декаді травня 2007 року передбачалося до перевезення на експорт 11 403тн у 181 вагоні, фактично відповідачем було перевезено 12 690тн у 221 вагоні, проте по залізницях призначення недовантаження склало 40 вагонів. Так, через Південно-Західну залізницю було заплановано перевезти 59 вагонів, фактично перевезено 26 вагонів, недовантаження склало 33 вагона, через Одеську залізницю заплановано 8 вагонів, тоді як було перевезено 1 вагон, недовантаження склало 7 вагонів. Позивачем в обліковій картці нарахований штраф по залізницях призначення за недовантаження 40 вагонів. По Донецькій та Південній залізницям штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях призначення нарахований не був.

В другій декаді травня 2007 року планом передбачалося перевезення на експорт 11 340тн у 180 вагонах, фактично відповідачем було перевезено 9 067тн у 156 вагонах. По залізницях призначення недовантаження склало 9 вагонів. Через Донецьку залізницю було заплановано перевезти 61 вагон, а було перевезено 49 вагонів, недовантаження склало 13 вагонів, через Південну залізницю було заплановано перевезти 70 вагонів, перевезень 57 вагонів, недовантаження склало 13 вагонів, через Одеську залізницю було заплановано перевезти 8 вагонів, фактично перевезено 1 вагон, недовантаження склало 7 вагонів. Позивачем в обліковій картці нарахований штраф по залізницях призначення за недовантаження 9 вагонів, з урахуванням загального недовантаження за декаду. По Південно-Західній залізниці штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях призначення нарахований не був.

Судами встановлено, що виконання чи невиконання плану перевезень №761 у третій декаді травня 2007 року державним підприємством "Донецька залізниця" в позові не зазначено.

Позивач за невиконання відповідачем плану перевезень нарахував відповідачу по обліковій картці №761 за травень 2007 року штраф у сумі 8751,20грн., у тому числі по залізницям призначення - 1 019,20грн.

Відповідач штраф за невиконання плану перевезень вантажів визнав у сумі 7 732,00грн., нарахований штраф у сумі 1 019,20грн. за невиконання плану перевезень по залізницях призначення СНД не визнав, посилаючись на те, що даний штраф нараховано в порушення пункту 1.2 розділу 3 Тарифного керівництва №1, в якому зазначено: відправник сплачує штраф за невиконання плану перевезень лише по українських залізницях призначення, передаточна прикордонна станція на території України станцією призначення не є, і залізницею штраф в сумі 1 019,20грн. нараховано з порушенням п.106 Статуту залізниць України.

Судами встановлено, що п.6.7 Правил планування перевезення вантажів (із змінами, внесеними Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. №540 (z1142-05) ), який встановлює порядок обліку виконання плану перевезень в обліковій картці, передбачає, що дані про навантаження на залізниці призначення вказуються для всіх вантажів тільки у вагонах (контейнерах) і тільки для залізниць України у графах 10-15 облікової картки. Для експортних вантажів вказуються залізниці, які передають вантаж за кордон. Недовантаження на залізниці призначення за декаду визначається як сума недовантажень на окремі залізниці за вилученням загального недовантаження за декаду.

Позивачем облікова картка №761 за травень 2007 року оформлена з дотриманням п.6.7 Правил планування перевезень вантажів, та визнана судами попередніх інстанцій як належний доказ.

Оскільки відповідно до ч.4 п.106 Статуту залізниць України відповідальність настає за невиконання плану перевезень по залізницях призначення, а п.6.7 Правил планування перевезень вантажів стосується обліку виконання плану перевезення вантажів на залізниці, які передають вантажі за кордон, тому суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а саме ч.4 п.106 Статуту залізниць України та п.6.7 Правил планування перевезень вантажів, та правомірно задовольнили позовні вимоги державного підприємства "Донецька залізниця".

Доводи скаржника про те, що облікова картка №761 складена з порушенням п.6.7 Правил планування перевезень вантажів не були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, так як в обліковій картці вказані як залізниці призначення, так і залізниці, які передають вантаж за кордон.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (435-15) та ст.174 Господарського кодексу України (436-15) -договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються до них.

Судами встановлено, що Статут залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (457-98-п) , визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. У даному випадку, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст.9 Конституції України (254к/96-ВР) та ст.10 Цивільного кодексу України (435-15) є частиною національного законодавства України.

Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р.

Згідно п.3.1 Правил планування перевезень експортних, імпортних та транзитних вантажів планування даних перевезень здійснюється залізницями відправлення у порядку, викладеному у пункті 2 цих Правил. Пунктом 2.1 вказаних Правил визначено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

У спірних правовідносинах відповідач здійснив замовлення позивачу на виділення вагонів для здійснення перевезення експортних вантажів залізничними шляхами, і ці замовлення були внесені в плани, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що перевезення експортних вантажів залізничними шляхами сполучення здійснювалось на підставі замовлень відповідача у порядку, встановленому Правилами планування перевезень.

Відтак на підставі договору залізниця має надати замовлену та заплановану кількість вагонів певного роду. При цьому за невиконання умов договору, а саме плану перевезень, передбачена відповідальність.

Згідно ч.4 п.106 Статуту залізниць України за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером). При цьому Статут визначає, що Правила -це нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.

Норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не дають підстав вважати, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись вищевказані нормативні акти, які не суперечать цій Угоді. Крім того, згідно ст.3 1 Угоди кожна сторона учасниця угоди зобов'язана здійснювати перевезення всіх вантажів, крім визначених у ст.4, на умовах цієї Угоди, якщо, зокрема, перевезення передбачене у плані перевезень вантажів залізницею відправлення, якщо діючі на залізниці відправлення внутрішні правила не визначають іншого порядку.

Відповідно до ст.7 6 Угоди відправник вантажу зобов'язаний у накладній на перевезення вантажу вказати вихідні прикордонні станції країни відправлення.

Стаття 36 Угоди передбачає, що за відсутності в даній Угоді необхідних положень застосовуються положення, викладені у внутрішніх законах і правилах відповідної країни.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча", оскільки судами попередніх інстанцій повно досліджені всі обставини даної справи, їм надана належна правова оцінка та прийняті обгрунтовані та правомірні судові рішення.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.