14/292пн Про визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками - Текст документа

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 24.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 17.10.05 господарського суду Донецької області (суддя Арсірій Р.О.) позовні вимоги Товариства задоволено частково.

Встановлено право власності Товариства на нерухоме майно: будівлю їдальні і контори (адміністративно-побутовий комбінат), загальною площею 2 659,8 м-2; будівлю навантажувальної станції, загальною площею 517,2 м-2; гаражі, загальною площею 524,2 м-2; склад, загальною площею 86,9м-2; будівлю технології, загальною площею 1 438,1 м-2; заправку, загальною площею 35,0 м-2; склад для паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 74,2 м-2; будівлю гаража, загальною площею 225,9 м-2, -розташоване за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, пр.Металургів, 9.

Провадження у справі в частині визнання недійсним рішення БТI від 29.07.05 та зобов'язання БТI зареєструвати за Товариством право власності на нерухоме майно припинено.

Постановою від 02.03.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Заводу задоволено.

Рішення від 17.10.05 господарського суду Донецької області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням від 07.07.06 господарського суду Донецької області (колегія суддів у складі: головуючого -Мєзєнцева Є.I., суддів -Приходько I.В., Новікової Р.Г.) визнано недійсним договір № 28 від 19.12.03, укладений між Товариством та акціонерним товариством закритого типу "Реметал".

В частині позовних вимог до БТI про визнання недійсним його рішення від 29.07.05 про відмову в реєстрації договору № 28 від 19.12.03 та зобов'язання БТI здійснити реєстрацію права власності Товариства на спірне нерухоме майно, провадження у справі припинено.

У задоволенні вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно Товариству відмовлено.

З Товариства на користь Заводу стягнуто 42,50 грн. відшкодування державного мита за касаційний перегляд справи.

Постановою від 23.08.06 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Запорощенка М.Д., суддів -Москальової I.В., Старовойтової Г.Я.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 07.07.06 господарського суду Донецької області -без змін.

Постановою від 21.12.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.

Постанову від 23.08.06 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 07.07.06 господарського суду Донецької області скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням від 26.03.07 господарського суду Донецької області (колегія суддів у складі: головуючого -Морщагіної Н.С., суддів -Мартюхіної Н.О., Сковородіної О.М.) визнано недійсним договір № 28 від 19.12.03, укладений між Товариством та АТЗТ "Реметал", в частині продажу будівлі їдальні і контори (адміністративно-побутовий комбінат), загальною площею 2 659,8 м-2; будівлі навантажувальної станції, загальною площею 517,2 м-2; гаражів, загальною площею 524,2 м-2; складу, загальною площею 86,9 м-2; будівлі технології, загальною площею 1 438,1 м-2; заправки, загальною площею 35,0 м-2; складу для паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 74,2 м-2; будівлі гаража, загальною площею 225,9 м-2, -що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, пр.Металургів, 9.

В позовних вимогах про визнання права власності на спірне нерухоме майно Товариству відмовлено.

Постановою від 11.06.07 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Кулебякіна О.С., суддів -Алєєвої I.В., Волкова Р.В.) рішення від 26.03.07 господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства -без задоволення.

Постановою від 04.10.07 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.

Рішення від 26.03.07 господарського суду Донецької області та постанову від 11.06.07 Донецького апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляд у справи рішенням від 19.02.08 господарського суду Донецької області (суддя Кододова О.В.) позовні вимоги Товариства про визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю.

За Товариством визнано право власності на нерухоме майно: будівлю їдальні і контори /адміністративно-побутовий комбінат/ (загальною площею 2 659,8 м-2), будівлю навантажувальної станції (загальною площею 517,2 м-2), гаражі (загальною площею 524,2 м-2), склад (загальною площею 86,9 м-2), будівлю технології (загальною площею 1 438,1 м-2), заправку (загальною площею 35,0 м-2), склад для паливно-мастильних матеріалів (загальною площею 74,2 м-2), будівлю гаража (загальною площею 225,9 м-2), -яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, проспект Металургів, 9.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Заводу до Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 28 від 19.12.03 та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, на яких знаходяться спірні об'єкти нерухомості, відмовлено.

Вказане рішення місцевого суду, винесене під час нового розгляду справи, мотивовано тим, що спірне майно було правомірно набуто Товариством у АТЗТ "Реметал" згідно договору купівлі-продажу від 19.12.03. При цьому, суд прийшов до висновку про те, що АТЗТ "Реметал" мав достатні правові підстави для укладення вказаного договору, оскільки частина спірного майна була набута ним в якості внеску СП "Демос" (в якого, в свою чергу це майно обліковувалось як "основні засоби"), а інша частина майна -є таким, що належить до самочинного будівництва (вчиненого АТЗТ "Реметал"), проте чинне законодавство, яке діяло на момент внесення до статутного фонду АТЗТ "Реметал" такого нерухомого майна, не передбачало обмежень у користуванні та розпорядженні цим майном. Разом з тим, місцевий суд врахував, що спірне майно знаходиться на земельній ділянці якою АТЗТ "Реметал" користувалось згідно договорів безстрокової оренди та спільного користування земельними ділянками, укладених з Заводом.

Постановою від 14.05.08 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Акулової Н.В., суддів -Діброви Г.I., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу Заводу задоволено.

Рішення від 19.02.08 господарського суду Донецької області скасовано.

В задоволенні позовних вимог Товариства про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Заводу задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 28 від 19.12.03, укладений між АТЗТ "Реметал" та Товариством в частині купівлі-продажу наступного майна: будівлі їдальні і контори /адміністративно-побутовий комбінат/ (загальною площею 2 659,8 м-2); будівлі навантажувальної станції (загальною площею 517,2 м-2); гаражів (загальною площею 524,2 м-2); складу (загальною площею 86,9 м-2); будівлі технології (загальною площею 1 438,1 м-2); заправки (загальною площею 35,0 м-2); складу для паливно-мастильних матеріалів (загальною площею 74,2 м2); будівлі гаража (загальною площею 225,9 м-2), -що знаходиться за адресою:Донецька область, м.Єнакієве, пр.Металургів, 9.

Товариство зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, якими володіє Завод на праві постійного користування землею на підставі державного акту серії II-ДН № 008547 від 26.10.95, на яких знаходяться будівлі їдальні і контори /адміністративно-побутовий комбінат/ (загальною площею 2 659,8 м-2); будівлі навантажувальної станції (загальною площею 517,2 м-2); гаражів (загальною площею 524,2 м-2); складу (загальною площею 86,9 м-2); будівлі технології (загальною площею 1 438,1 м-2); заправки (загальною площею 35,0 м-2); складу для паливно-мастильних матеріалів (загальною площею 74,2 м-2); будівлі гаража (загальною площею 225,9 м-2), за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, пр.Металургів, 9.

З Товариства на користь Заводу стягнуто державне мито за подання зустрічного позову в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що матеріалами справи не доведено те, що АТЗТ "Реметал" був власником майна, яке є предметом спірного договору, а договори безстрокової оренди земельної ділянки не можуть бути враховані, оскільки не містять відомостей щодо конкретного місцезнаходження таких ділянок.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 14.05.08 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 19.02.08 господарського суду Донецької області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 41, 58 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 376 Цивільного кодексу України (435-15) , п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 207 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст. 48, 105, 224 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) , ст.ст. 12, 13 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст. 4 Закону України "Про власність" (697-12) , ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У своєму відзиві на касаційну скаргу Завод щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, спільне радянсько-швейцарське підприємство "Демос" (правонаступником якого є Компанія) у рамках співробітництва з Заводом в період з 1990 року по 1993 рік здійснювало комплексну переробку поточних та отвальних шлаків сталеплавильного та доменного виробництва Заводу.

При цьому, встановлено, що у 1993 році між СП "Демос", ТОВ "Фірма Блок ЛТД", швейцарською компанією "Ситко АГ" та рядом фізичних осіб була досягнута домовленість по створенню акціонерного товариства "Реметал" (далі -АТ "Реметал"), основною задачею якого є комплексна переробка відходів підприємств металургійної промисловості (шлаків), у тому числі і Заводу.

Судами встановлено, що у рамках досягнутої домовленості, 30.06.93 між СП "Демос", ТОВ "Фірма Блок ЛТД", швейцарською компанією "Ситко АГ" та рядом фізичних осіб було підписано договір про спільну діяльність по створенню АТ "Реметал".

Разом з тим, СП "Демос" було підписано зобов'язання № 228/01-170 від 30.06.93, згідно якого СП "Демос", як засновник АТ "Реметал", зобов'язалось передати до статутного фонду АТ "Реметал" належні йому на праві власності основні засоби на загальну суму 25 580 045 крб. згідно доданого списку, а саме -об'єкти нерухомості за адресою м.Єнакієве, пр-т.Металургів, 9: будівля навантажувальної станції (площею 517,2 м-2, рік будівництва -1972, балансова вартість -1 166 228 крб.), гаражі (площею 524,2 м-2, рік будівництва -1992, балансова вартість -202 519,47 крб.) будівля контори (площею 2 659,8 м-2, рік будівництва -1969, балансова вартість -1 797 866 крб.), автозаправний блок (площею 35 м-2, рік будівництва -1992, балансова вартість -102 429,50 крб.).

Водночас, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, всі ці основні об'єкти нерухомості в період з 1992 по 1993 рік обліковувалися на балансі Компанії та остання згідно ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) / в редакції, чинній на момент спірних відносин/ вважала, що таке майно перебуває у неї на праві власності, у зв'язку з чим як засновник та учасник внесла його до статутного фонду АТ "Реметал", з урахуванням чого на виконання наказу генерального директора СП "Демос" від 16.08.93№ 41, 31.12.93 між СП "Демос" та АТЗТ "Реметал" було підписано акт передачі основних засобів в рахунок внесків СП "Демос" до статутного фонду АТЗТ "Реметал".

Матеріалами справи підтверджено, що інше спірне майна, яке є предметом даного спору, а саме: склад (загальною площею 86,9 м-2), будівлі технології (загальною площею 1 438,1 м-2), заправки (загальною площею 35,0 м-2), склад для паливно-мастильних матеріалів (загальною площею 74,2 м-2), будівлі гаража (загальною площею 225,9 м-2), згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 2798150 від 11.02.04 були побудовані АТ "Реметал" самовільно.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями встановлено, що 19.12.03 між Товариством (Покупець) та ЗАТ "Реметал" (Продавець) було укладено договір (далі -Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити будівлі, споруди та обладнання, що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Єнакієве, проспект Металургів, 9. При цьому, встановлено, що у п. 1.2 Договори сторони передбачили, що вартість майна, що є предметом такого Договору, складає 42 000,00 грн.

Судами встановлено, що відповідно до п. 2.1 Договору Покупець зобов'язується перерахувати в якості оплати по Договору на розрахунковий рахунок Продавця суму, вказану у п. 1.2 Договору в наступному порядку: а) в строк до 01.03.04 -10 000,00 грн.; в строк до 19.03.04 -32 000,00 грн.

Також, судами встановлено, що за умовами п. 3.1 Договору право власності на майно переходить з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі майна.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, продажу підлягали будівлі: їдальня та адміністративно-побутовий комбінат (площею 2 659,8 м-2), лічильник обліку електроенергії, лавки деревинні (10 шт.) будівля навантажувальної станції (площею 517,2 м-2), гаражі (площею 524,2 м-2), склад (площею 86,9 м-2), будівля технології 1 площею 1 438,1 м-2, естакада, заправка (площею 35 м-2), склад паливно-мастильних матеріалів (площею 74,2 м-2), бензороздаточна колонка КЕР-50, мастилороздаточна колонка, площадка для прийому металобрухту, переносне приміщення, будівля гаражу (площею 225,9 м-2), слюсарні майстерні (загальною площею 225,9 м-2), гідро молот "Рам мер -С56".

При цьому, судовими інстанціями встановлено, що на підтвердження свого права власності на продані об'єкти АТЗТ "Реметал" надало витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 2798150, виданий БТI 11.02.04.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що додатковими угодами до Договору сторони продовжили кінцевий строк розрахунків до 10.06.04.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство свої зобов'язання щодо оплати придбаного за Договором майна виконало у повному обсязі.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.12.03 між сторонами було підписано акт прийому-передачі майна, що є предметом Договору.

Водночас, попередніми судовими інстанціями враховано, що згідно довідки Головного управління статистики в Донецькій області № 22/1-167 від 24.02.05, акціонерне товариство закритого типу "Реметал" ліквідоване та виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевий та апеляційний суди встановили, що згідно державного акту від 26.10.95 Завод отримав від Єнакіївської міської ради у постійне користування 285,4 гектарів землі у межах згідно з планом землекористування.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що АТЗТ "Реметал" мало доступ на територію Заводу на підставі договору оренди земельної ділянки № 58/9700641 від 04.03.97 та договору спільного користування земельною ділянкою № 990241 від 18.02.99.

Так, судами встановлено, що 17.03.97 між Заводом (Орендодавець) та АТЗТ "Реметал" (Орендар) було укладено договір № 58/9700641 на оренду земельної площаді, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає Орендарю земельну ділянку загальною площею 1,065 га (10 650 м-2), яка обкреслена на схемі координатними точками згідно доданій специфікації (додаток № 1) на умовах безстрокової оренди для монтажу на даній території комплексної установки по переробці відвального шлаку. При цьому, встановлено, що у зазначеному договорі сума орендної плати визначена у розмірі 3 045,90 грн. за 1 м-2 та зазначено, що Орендатор зобов'язується компенсувати Орендарю у березні 1997 року витрати на незавершене будівництво установки на даній території у сумі 252 943,08 грн.

Також, встановлено, що 18.02.99 між Заводом та АТЗТ "Реметал" було укладено договір № 9900241 про спільне користування земельними ділянками, у п. 1 якого зазначено, що Завод та АТЗТ "Реметал" є користувачами земельної ділянки загальною площею 14.311 га, згідно обкреслених на схемах (креслення ГТ-010 А та схема розміщення АТЗТ "Реметал") координатними точками, які вказані в доданій специфікації (додаток № 1), яка належить на праві постійного користування Заводу та розташованого на землях Єнакіївського міськвиконкому. При цьому, встановлено, що у п. 3.1 такого договору сторони визначили розмір плати за користування земельною ділянкою у розмірі 81 744,43 грн., та відповідно до п. 2 він вступає у силу з моменту його підписання уповноваженими особами і є безстроковим.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що АТЗТ "Реметал" правомірно з дозволу Заводу користувалось земельними ділянками на яких були розташовані спірні об'єкти, та сплачувало за це грошові кошти.

При цьому, місцевим судом встановлено, що з додатків до цих договорів, зокрема, Схеми розміщення території АТ "Реметал" та об'єктів, яка узгоджена з головою правління Заводу Ємченко Ю.Б та директором АТ "Реметал" Лазаренко А.А., вбачається, що у зазначеній схемі перелічені всі спірні об'єкти нерухомості, тобто при укладені договору у лютому 1999 року Завод був обізнаний щодо наявності спірних об'єктів нерухомості (в тому числі самочинно збудованих) на виділеній у користування АТЗТ "Реметал" земельній ділянці.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно в перелік майна, зареєстрованого за Заводом, не входить, та даний факт самим Заводом не оспорюється.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в липні 2005 року Товариство звернулось до БТI з заявою про реєстрацією права власності на придбані об'єкти, проте рішенням реєстратора від 29.07.05 йому було відмовлено в реєстрації права власності з мотиву відсутності реєстрації первісного права власності.

Враховуючи наведене, Товариство звернулось до суду з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно, придбане ним за Договором.

Водночас, встановлено, що Заводом було подано зустрічну позовну заяву у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством та АТЗТ "Реметал" з тих підстав, що такий Договір порушує його права, як користувача земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що є предметом зазначеного Договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 386 Цивільного кодексу України (435-15) держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України (254к/96-ВР) регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно положень ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (435-15) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (435-15) регламентовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку, право власності на спірне майно не визнається Заводом, який вважає, що зазначеним порушуються його права, як користувача земельної ділянки, на якій розташовано таке майно, у зв'язку з чим Завод звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі якого спірне майно було набуто Товариством.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичні особи мають право звертатися до господарського суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Офіційне тлумачення поняття "охоронюванй законом інтерес" наведено у п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.04 № 18-рп/2004 (v018p710-04) , та визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (435-15) правочин може бути визнаний судом недійсним, зокрема, у випадку, якщо його дійсність на підставах, встановлених законом, заперечує заінтересована особа (не сторона договору).

Матеріалами справи доведено, що Завод користується земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомості на підставі державного акту від 26.10.95 на постійне користування.

Проте, Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 01.01.02 набрав чинності чинний Земельний кодекс України (2768-14) (від 25.10.01 № 2768-III), розділом X якого ("Перехідні положення"), зокрема, визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

За змістом ст. 92 Земельного кодексу України (2768-14) право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Водночас, матеріалами справи не доведено виконання Заводом наведених вимог Закону, а отже й правомірності користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомості, на момент винесення рішення від 19.02.08 господарського суду Донецької області та постанови від 14.05.08 Донецького апеляційного господарського суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що наведені Заводом обгрунтування не відповідають наведеному визначенню та критеріям охоронюваного законом інтересу, а тому є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що Заводом без належних правових підстав заявлено позов про визнання недійсним договору, стороною якого він не є, незалежно від того, чи відповідає спірна угода вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було помилково застосовано норми матеріального права, в той час, як судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрзовнішсервіс" № 26 від 06.06.08 задовольнити.

Постанову від 14.05.08 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 14/292пн господарського суду Донецької області скасувати, а рішення від 19.02.08 господарського суду Донецької області у даній справі залишити в силі.