П-5/37 Про визнання нечинним договору купівлі-продажу нерухомого майна - Текст документа

Військового прокурора Iвано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Iвано-Франківської КЕЧ району

на рішення господарського суду Iвано-Франківського області від 07.08.2007 р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р.

1) Виробничого підприємства "Мисливець"

2) Центрального спортивного клубу міліції "Галичина"

визнання нечинним договору купівлі-продажу

за участю представників:

прокурора: Рубан Д.В.;

відповідача - 1: Мартинюк А.П.;

відповідача - 2: не з'явився

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 07.08.2007 р. (суддя Цюх Г.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. (судді Мельник Г.I., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю вимог та пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, Військовий прокурор Iвано-Франківського гарнізону звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 07.08.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р., та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2002 р.

Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України (1798-12) , були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційного подання, відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 26.03.2002 р. між ВП "Мисливець" (продавець) та Центральним спортивним клубом міліції "Галичина" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (надалі за текстом -"Договір"), згідно умов якого ВП "Мисливець" зобов'язалося передати у власність покупця цегляний будинок рибалки (1967 р. побудови), три ставки (1962, 1971 та 1974 років побудови), стоянку для автотранспорту (1988 р. побудови), криницю (1983 р. побудови), сарай-конюшню (1976 р. побудови) за 23 403 грн. Покупець перерахував кошти продавцю і по акту приймання-передачі від 26.03.2002 р. дані об'єкти були передані ЦСКМ "Галичина".

Пункт 3.3 Статуту ВП "Мисливець" передбачає, що джерелом формування майна підприємства є, зокрема, статутний фонд, який передає підприємству засновник.

Згідно п. 3.2. Статуту майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання.

Як передбачено ст. 136 Господарського кодексу України (436-15) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 37 Закону України "Про власність" (697-12) (в редакції, чинній на момент укладення Договору), здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається переданим йому майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частина 2 статті 136 ГК України (436-15) встановлює, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що об'єктом Договору були саме інженерні споруди: будинок рибалки, три ставки, стоянка для автотранспорту, криниця, сарай-конюшня, а не земельна ділянка, як зазначає прокурор, тому доводи прокурора в цій частині не беруться колегією до уваги. Як випливає із Актів приймання в експлуатацію від 22.12.1971 р. та 30.12.1974 р., зокрема, спортивного та зимувального ставків, останні приймались в експлуатацію саме як споруди.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обгрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 07.08.2007 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. у справі № П-5/37 залишити без змін, а касаційне подання Військового прокурора Iвано-Франківського гарнізону -без задоволення.