Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням № 2-12.2/518 від 12.11.2008. у зв'язку з відсутністю судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі № 5/802-12/156А, призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

У квітні 2006 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: дочірнього підприємства "Доброта-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю"Доброта-авто" та Фінансово-лізингової компанії "Електрон-лізинг" про визнання недійсним Договору фінансового сублізингу від 09.02.2001 № 10/2001-ф, укладеного між відповідачами.

Господарським судом Львівської області позов було прийнято і розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) і Постановою господарського суду Львівської області від 27.06.2006, який діяв як суд адміністративною юрисдикції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Львівської області від 27.06.2006, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 залишено без змін постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 у справі № 5/802-12/156А, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому апеляційна скарга розглянута апеляційним судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки судова колегія апеляційного суду визнала спір господарським, непідвідомчим адміністративним судам у відповідності із ст.17 КАСУ.

Не погоджуючись із цією Постановою Львівського апеляційного господарського суду Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою за правилами касаційного оскарження, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Ухвалою від 27.12.2007 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження, однак, Ухвалою від 29.05.2008 Вищий адміністративний суд України закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № 5/802-12/156А за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до дочірнього підприємства "Доброта-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю"Доброта-авто" та Фінансово-лізингової компанії "Електрон-лізинг" про визнання недійсним господарського зобов’язання та застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Підставою закриття касаційного провадження стало те, що Львівський апеляційний господарський суд, який повинен був діяти як суд адміністративної юрисдикції, розглянув апеляційну скаргу за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку судових рішень, постановлених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судами інших юрисдикцій.

У серпні 2008 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, неправильну оцінку доказів по справі, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № 5/802-12/156А та задовольнити позовні вимоги по суті в повному обсязі.

Сторони не скористались правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та не направили в судове засідання своїх представників або відзиви на касаційну скаргу, явка представників сторін у засідання касаційної інстанції не є обов’язковою, тому справа розглянута за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями абзацу першого п.6 розділу УП "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Господарським судом Львівської області позов було прийнято і розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова розглянута Львівським апеляційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки судова колегія апеляційного суду визнала спір господарським, непідвідомчим адміністративним судам у відповідності із ст.17 КАСУ.

Львівський апеляційний господарський суд в Ухвалі від 30.10.2006 зазначив, що ст.17 КАСУ встановлює категорію спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачив апеляційний суд із матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсною цивільно-правової угоди, що не являється нормативно-правовим актом індивідуальної дії, а тому визнав, що суд першої інстанції помилково розглянув спір за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , в зв’язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про необхідність перегляду судового рішення, яке оскаржено, за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Однак, такий висновок щодо застосування ст.17 КАСУ апеляційного суду є надто звуженим.

Пункт 4) частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства встановлює, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Ст. 207 Господарського кодексу України передбачає,що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами оподаткування прибутків та доходів.

Згідно з п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки Державна податкова інспекція, яка заявила позов, виступає суб’єктом владних повноважень та здійснює у зазначених правовідносинах владні управлінські функції, а відтак, апеляційне провадження Львівський апеляційний господарський суд повинен був здійснювати за правилами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) .

Оскільки господарський суд Львівської області розглянув справу за приписами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , то скасуванню підлягає Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, а справа направленню в Львівський апеляційний адміністративний суд для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 24.07.2006 № 16409/9/10 за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі № 5/802-12/156А скасувати.

Справу направити на розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду ( 79005, м. Львів,5, вул. Саксаганського, 13) для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .