2-8/12073-2007 Про зобов'язання продовжити термін дії розпорядження районної державної адміністрації - Текст документа

Рішенням господарського суду АР Крим від 10.12.2007 у справі № 2-8/12073-2007 (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продпоставка", уточнені в процесі розгляду справи, до Сакської районної державної адміністрації, за участю третьої особи - Ради Міністрів АР Крим, про зобов'язання продовжити дію розпорядження № 1136-р від 01.12.2005 на один рік залишені без задоволення в зв'язку з необгрунтованістю.

Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою ТОВ "Продпоставка", постановою від 25.03.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Ткаченка М.I., суддів Антонової I.В., Котлярової О.Л.) рішення у справі скасував, позов задовольнив.

Постанова мотивована тим, що позивач виконав всі необхідні дії по отриманню відповідних документів і узгоджень для погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва пансіонату, отже, термін, у який він мав надати матеріали до Ради Міністрів АР Крим, встановлений спірним розпорядженням № 1136-р від 01.12.2005, закінчився не через бездіяльність позивача, а по причинам, які від нього не залежали.

Сакська районна державна адміністрація з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом чинного матеріального законодавства, зокрема, ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 02-12.2/248 для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням № 206 від 03.12.2004 Уютненської сільської ради Сакського району АР Крим погоджено місце розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування пансіонату ТОВ "Продпоставка" площею 1,0 га пасовищ, на землях запасу за межами населених пунктів на території Уютненської сільської ради.

Розпорядженням № 1136-р від 01.12.2005 Сакська районна державна адміністрація погодила місце розташування пансіонату ТОВ "Продпоставка" на земельній ділянці площею 1,0 га, у тому числі: 0,9520 га пасовищ, 0,0480 га рілля, розташованій на землях запасу за межами населених пунктів на території Уютненської сільської ради Сакського району в АР Крим.

Цим же розпорядженням зобов'язано ТОВ "Продпоставка" в строк до 01.11.2006 надати матеріали погодження місця розташування пансіонату на розгляд до Ради Міністрів АР Крим.

Втім, у встановлений термін позивач не представив у Раду Міністрів АР Крим зазначені матеріали, що, за висновком суду першої інстанції, є підставою для відмови у позові.

Натомість, суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи встановив таке.

23.12.2005 за № 714 виконавчий комітет Уютненської сільської ради Сакського району в АР Крим звернувся до Ради Міністрів АР Крим з проханням погодити ТОВ "Продпоставка" місце розташування пансіонату на зазначеній земельній ділянці і видати дозвіл на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва і обслуговування пансіонату.

Листом від 13.02.2006 № 56/10-25 Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим за дорученням Ради Міністрів АР Крим повідомив позивача про необхідність виключити рілля із загальної площі вказаної земельної ділянки з врахуванням приписів ст. ст. 23, 149 Земельного кодексу України (2768-14) .

Виконуючи вимогу Республіканського комітету із земельних ресурсів АР Крим, позивач 03.03.2006 звернувся до відповідача із клопотанням про вилучення із вищевказаної земельної ділянки площею 1,0 га частини площею 0,05 га, що припадає на рілля, проте, відповідач листом від 30.05.2006 повідомив, що підстави для зміни раніше виданого узгодження місця розташування об'єкту відсутні.

Повторне направлення всього пакету документів, в т.ч. подання Уютненської сільської ради від 31.05.2006, до Верховної Ради АР Крим і до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим призвело до повернення 31.10.2006 позивачеві документів з посиланням Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим на закінчення терміну дії розпорядження № 1136-р від 01.12.2005 Сакської райдержадміністрації в АР Крим, що змусило позивача неодноразово звертатись до відповідача з проханням про продовження дії розпорядження № 1136-р від 01.12.2005, проте, зазначене прохання залишилось без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, у відповідності до норми ст. 151 Земельного кодексу України (2768-14) виконав всі необхідні дії по отриманню всіх необхідних документів, матеріалів і узгоджень для їх надання на розгляд Ради Міністрів АР Крим, натомість, відповідач, в порушення вимог ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , ст. ст. 123, 124, 151 Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , припустився зволікання і недотримання встановленого місячного строку для погодження місця розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або надання свого висновку і надсилання його до Ради Міністрів АР Крим, в т.ч. для усунення перепон для такого погодження у вигляді виключення з загальної площі запланованої земельної ділянки площі, яка припадає на рілля, що призвело до неможливості надання позивачем матеріалів на розгляд Ради Міністрів АР Крим через закінчення строку, встановленого відповідачем у спірному розпорядженні.

Враховуючи, що жодною з зазначених норм чинного законодавства не передбачається встановлення для зацікавлених у наданні земельних ділянок осіб органом, до повноважень якого належить вилучення і надання земельних ділянок, будь-яких граничних або обмежувальних строків на вчинення дій з представлення матеріалів на погодження до відповідного органу, а також передбачене нормою ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України (2768-14) право зацікавленої особи оскаржити в суді відмову у погодженні питань, пов'язаних з відведенням земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість продовження для позивача терміну, встановленого спірним розпорядженням.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому, доводи касатора щодо переоцінки фактичних обставин справи колегією суддів касаційної інстанції не розглядаються.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції норм ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими встановлено, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, колегія суддів вважає хибним, адже, зазначені зміни до ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) були внесені Законом України від 03.06.2008 №309-УI (309-17) , який набрав чинності з дня його опублікування (04.06.2008) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , який визнаний неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) , тобто, на час виникнення спірних правовідносин, звернення до суду і ухвалення судових рішень у цій справі зазначені норми не діяли.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився неповноти встановлення обставин справи, порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.