Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 р.

за участю представників:

позивача: ТимошенкоГ.М.;

відповідача: МажарЗ.В.;

третьої особи:МартиненкоА.С.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.2008р. (суддя ЗюбановаН.М.) первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.04.2008р. (судді ІноземцеваЛ.В., МедуницяО.Є., ЯкушенкоР.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а зустрічну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" (надалі за текстом –"Корпорація "ІСД") звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 14.04.2008р. у справі №1/638пд у частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в частині залишення зустрічного позову без розгляду залишити постанову без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 28.07.2004р. у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" затверджено мирову угоду. Остання укладена ВАТ"Алчевський металургійний комбінат" –боржником, Корпорацією"ІСД" –поручителем, та комітетом кредиторів по справі про банкрутство.

Згідно з Додатком 1 до мирової угоди ВАТ "Луганськгаз", яке не входило до комітету кредиторів, є кредитором 4-ої черги на суму 998776,78 грн.

За умовами п. 9 мирової угоди Корпорація "ІСД" зобов'язалась взяти на себе в якості поручителя зобов'язання боржника у розмірі 95% від суми непогашених кредиторських вимог кредиторів. Положення вказаного пункту містять зобов’язання позивача укласти з кожним кредитором договір поруки відповідно до чинного законодавства України.

За договором поруки, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. До істотних умов договору поруки відносять умову про основне зобов’язання, яке забезпечується договором поруки, тобто зміст, розмір та строки виконання; обсяг відповідальності поручителя; найменування особи, за яку поручитель поручається.

Згідно п. 13 мирової угоди, Корпорація "ІСД" зобов'язалася погасити 95% заборгованості у сумі 645137704,91 грн., у тому числі 948837,94 грн. боргу ВАТ "Луганськгаз", шляхом передачі цінних паперів (акцій та інших цінних паперів відповідно до чинного законодавства) за їх номінальною вартістю в строк до 25.01.2006р. з моменту затвердження господарським судом мирової угоди.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність зв’язку між п.п.9 та 13 мирової угоди, а відтак і можливості підписання одного договору поруки, яким би позивач виконував обов’язки, взяті на себе окремо п.9 та п.13 мирової угоди.

Частина 1 статті 187 Господарського кодексу України встановлює, що укладання господарського договору за рішенням суду можливе лише у спорах, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Стаття 649 ЦК України, якою врегульовано вирішення переддоговірних спорів, частиною 2 передбачає, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу влади АРКрим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що переддоговірний спір, що виник між сторонами у справі №1/638пд не підлягає вирішенню у суді.

Крім того, господарськими судами встановлено, що 25.10.2005р. Корпорацією "ІСД" листом №337/584 запропонувала ВАТ"Луганськгаз" розглянути питання щодо підписання договору поруки по зобов’язанням ВАТ"Алчевський металургійний комбінат" шляхом передачі акцій українських підприємств, якими володіє позивач.

16.09.2005р. відповідач листом надав негативну відповідь щодо укладення договору з посиланням на Порядок забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 (1729-2001-п) . Пунктом 13 даного Порядку передбачено лише грошову форму розрахунків за послуги газозабезпечення.

Керуючись положеннями зазначеного Порядку та нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі за текстом –"Закон"), ВАТ"Луганськгаз" під час розгляду справи №1/638пд подало зустрічний позов про часткове визнання недійсною мирової угоди.

Згідно ст.39 Закону за заявою будь-кого з конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Заяви про визнання мирової угоди недійсною або про її розірвання розглядаються судом, який затвердив мирову угоду. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до вказаних норм, апеляційний господарський суд правомірно залишив позовну заяву ВАТ"Луганськгаз" без розгляду на підставі п.3 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з недотриманням позивачем за зустрічним позовом вимог ст. 60ГПК України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-10, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14квітня2008року у справі №1/638пд залишити без змін, а касаційну скаргу Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" –без задоволення.