17/25/08 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 24.07.2008 Прийняття

Ухвалою від 05.06.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга ТОВ "Югтранзит" № 07/05 від 07.05.08 та касаційні подання Прокуратури № 05-737вих від 25.04.08 були прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.06.08.

У зв'язку з необхідністю надання сторонами уточнень касаційних обґрунтувань та заперечень на них, ухвалою від 19.06.08 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 10.07.08.

Проте, оскільки витребувані ухвалою від 19.06.08 уточнення касаційних обґрунтувань та заперечень на них надійшли до суду лише в день судового засідання (10.07.08), у зв'язку з чим фактично у колегії суддів не було часу для їх вивчення, ухвалою від 10.07.08 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 24.07.08.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судових засідань 10.07.08, 24.07.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 28.01.08 господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги Товариства задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 475 669 м2, розташованої за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, проспект Героїв Сталінграду, 2 (парк "Перемога"), укладений 11.12.07 між Міськрадою та ТОВ "Цунами-Юг".

Вказане рішення мотивовано тим, що укладання оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 11.12.07 здійснено з посиланням, в якості єдиної підстави для його підписання, на наявність судового акту, який не вступив в законну силу, оскільки він оскаржений в апеляційному порядку, а це суперечить чинному законодавству.

Також враховано, що відповідно ст.ст. 10, 25, п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання виключно на пленарних засіданнях міської ради, в тому числі вирішувати питання земельних відносин.

Врахувавши, що при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки від 11.12.07 сторонами не було дотримано положень, передбачених вказаними нормами права у відповідності до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання такого договору недійсним, оскільки зміст вказаного правочину суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Постановою від 08.04.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Шевченко В.В., суддів –Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Цунамі –Юг" задоволено. Рішення від 28.01.08 господарського суду Миколаївської області скасовано, а в задоволені позову відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що в рішенні суду першої інстанції безпідставно вказано про прийняття апеляційної скарги до провадження та порушення адміністративним судом апеляційного провадження у справі.

При цьому, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що матеріалами справи підтверджено набрання законної сили рішенням від 09.08.07 у справі № 3/539/07.

Крім того, апеляційний суд врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а оскільки саме Міськрада протягом тривалого часу ухилялася від вирішення питання щодо укладання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Цунамі-Юг", а ці її дії визнані протиправними судовим рішенням від 09.08.07, то міський голова підставно, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , підписав договір оренди від 11.12.07 в порядку виконання судового рішення.

Вважаючи, що при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідали фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства слід відмовити.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову від 08.04.08 Одеського апеляційного господарського суду, а рішення від 28.01.08 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 186, 188 Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення часу вступу в силу постанови у адміністративній справі.

Скаржник також вважає, що апеляційною інстанцією допущено порушення вимог ст.ст. 4-3, 32, 38, 43, 99 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наданих сторонами доказів по справі, створення рівних умов для сторін при з’ясуванні обставин по справі.

Крім того, скаржник вважає, що при прийнятті оскарженої постанови було допущено порушення вимог ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 94, 116, 124 Земельного кодексу України та ст.ст. 6, 15 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку передачі в оренду земельних ділянок.

Також не погодилась з постановою суду апеляційної інстанції Прокуратура, яка звернулась до касаційної інстанції з відповідним поданням.

Прокуратура просить скасувати постанову від 08.04.08 Одеського апеляційного господарського суду, а рішення від 28.01.08 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

В касаційному поданні Прокуратури зазначено про порушення вимог ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 94, 116, 124 Земельного кодексу України та ст.ст. 6, 15 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку передачі в оренду земельних ділянок.

Міськрада у своєму відзиві на касаційну скаргу та подання викладені Товариством та Прокуратурою доводи підтримує.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Цунамі-Юг" щодо доводів скаржника та Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу та подання залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та касаційне подання, заслухавши пояснення представників сторін та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.12.07 між Міськрадою та ТОВ "Цунамі-Юг" було укладено договір оренди земельної ділянки (далі –Договір) загальною площею 475 669 м2, яка розташованої за адресою: м.Миколаїв, Центральний район, просп.Героїв Сталінграду, 2 (парк "Перемога").

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовою підставою для укладення вказаного Договору була постанова господарського від 09.08.07 суду Миколаївської області по справі № 3/539/07 за позовом ТОВ "Цунамі-Юг" до Міськради про визнання протиправним ухилення Міськради від укладання договору оренди земельної ділянки та спонукання до вчинення певних дій.

Враховуючи вимоги ст.ст. 10, 25, п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд першої інстанції прийшов до висновку, що міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, та мають право розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання, у тому числі питання регулювання земельних відносин, приймати нормативні та інші акти у формі рішень на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради.

Вирішуючи спір, місцевий суд зазначив, що спірний Договір підписаний міським головою за відсутності прийняття відповідного рішення Міськради, що свідчить про перевищення головою Міськради повноважень, закріплених ст. 42 Конституції України.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції, врахувавши вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України щодо підстав для визнання договору недійсним, зокрема, щодо недодержання вимог стосовно змісту правочину, якщо він суперечить вимогам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також щодо того, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, прийшов до висновку, що оскільки при укладенні спірного Договору сторонами не було дотримано положень вказаного діючого законодавства посадовими особами, то є підстави для визнання такого Договору недійсним.

Також, при вирішенні спору по суті суд першої інстанції, врахував довідку господарського суду Миколаївської області № 3662/1 від 03.12.07 про подання апеляційні скарги, яка була направлена до Одеського апеляційного адміністративного суду, та прийшов до висновку про те, що відповідно до ст.ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України набрання законної сили постановою у адміністративній справі відбувається лише після розгляду апеляційної скарги та прийняття постанови в порядку апеляційного провадження, а після апеляційного провадження вказана постанова є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, та для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових, службових осіб, інших фізичних осіб, та підлягає виконанню на всій території України.

На підставі встановлених обставин по справі апеляційна інстанція прийшла до висновку, що укладення спірного Договору оренди земельної ділянки здійснено у відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", ст. 4 Закону "Про оренду державного та комунального майна", а також постанови від 09.08.07 господарського суду Миколаївської області у справі № 3/539/07, згідно якої визнано протиправним ухилення Міськради від укладання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Цунамі-Юг" відповідно до проекту землеустрою для охорони та догляду за парком "Перемога", Міськраду зобов’язано укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Цунамі-Юг" відповідно до проекту землеустрою для охорони та догляду за парком "Перемога", якими однозначно визначена конкретна площа земельної ділянки та місце її розташування, у зв’язку з чим протилежні доводи ТОВ "Югтранзит" до уваги не було прийнято.

Апеляційна інстанція врахувала постанову від 22.11.07 підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції Миколаївської області про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови господарського суду Миколаївської області від 09.08.07 у справі № 3/539/07, що набрала законної сили, якою Міськраді було запропоновано у семиденний строк добровільно виконати назване судове рішення, що стало підставою для укладання спірного Договору.

Апеляційна інстанція прийшла до висновку, що оскільки Міськрада на протязі тривалого часу ухилялася від вирішення питання щодо укладання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Цунамі-Юг" та ці її дії визнані протиправними судовим рішенням від 09.08.07, то за умови існування названого судового рішення та ухилення Міськради від вирішення питання щодо укладання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Цунамі-Юг" міський голова підставно, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) підписав договір оренди від 11.12.07 в порядку виконання судового рішення.

Крім того апеляційна інстанція прийшла до висновку про те, що при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції та прийняла нове рішення, яким відмовила у задоволенні позовних вимог Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі наявних доказів по справі приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по суті до правовідносин, які склалися між суб’єктами господарювання та органами державної влади, було помилково застосовано норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, врахувавши довідку господарського суду Миколаївської області № 3662/1 від 03.12.07 про подання апеляційні скарги, яка була направлена до Одеського апеляційного адміністративного суду, не надав належного правового висновку вимогам ст.ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо того, що набрання законної сили постанови у адміністративній справі відбувається лише після розгляду апеляційної скарги та прийняття постанови в порядку апеляційного провадження, та лише після апеляційного провадження вка зана постанова є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, та для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових, службових осіб, інших фізичних осіб, та підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.ст. 184, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд до якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява з обґрунтуванням мотивів оскарження, а вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує вказані норми та приходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки вказаним нормам процесуального законодавства щодо порядку застосування вказаних правових положень та ст.ст. 34- 35 Господарського процесуального кодексу України щодо звільнення від доказування про вступ в дію прийнятої постанови апеляційної інстанції.

Крім того, вирішуючи вказаний спір апеляційна інстанція не врахували вимоги ст.ст. 10, 25, п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд першої інстанцій прийшов до висновку, що міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування і мають право розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання, у тому числі питання регулювання земельних відносин, приймати нормативні та інші акти у формі рішень на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради, та врахувавши, що спірний Договір оренди земельної ділянки підписаний міським головою, за відсутності прийняття відповідного рішення Міськради, зазначив, що зазначені обставини свідчать про перевищення головою ради повноважень, закріплених ст. 42 Конституції України.

В той же час суд першої інстанції, врахувавши вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України щодо підстав для визнання договору недійсними, у зв’язку недотриманням сторонами положень діючого законодавства, визнаючи Договір недійсним не взяв до уваги, що на момент розгляду справи існувало певне рішення адміністративного суду, якому не надано правової оцінки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 ("рівність перед законом і судом") та 43 ("Змагальність") Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Але судові інстанції вказаних правових вимог при розгляді справи не дотримались, що призвело до порушень прав учасників судового процесу на використання своїх прав та захисту інтересів.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі та поданні стверджується факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.