Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

:

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" про повернення позивачу самовільно зайнятої земельної ділянки площею орієнтовно 5 м-2 за адресою: АДРЕСА_1, з приведенням її в придатний для використання стан. Київська міська рада позовні вимоги підтримала.

До участі у справі в якості третіх осіб також залучено Оболонську районну раду та Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність користування ним спірною земельною ділянкою для розташування конденсатора холодильного обладнання відповідно до ст. 796 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 26.12.07 Вищий господарський суд України рішення та постанову судів попередніх інстанції скасував. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не досліджувались фактичні обставини щодо розташування відповідачем відповідного повітряного конденсатора на певній земельній ділянці, а також правомірність такого розташування з огляду на права певних осіб на цю земельну ділянку.

Здійснивши новий розгляд справи, господарський суд м. Києва (суддя Сівакова В.В.) рішенням від 06.03.08 у задоволенні позову відмовив.

Рішення мотивовано відсутністю даних про розмір і конфігурацію земельної ділянки, на якій розташований будинок №46 по вул. Вишгородська, та визначення порядку використання прибудинкової території співвласниками квартир цього будинку, а також наявністю Витягу з технічної документації №Ю-28679/2004 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданого Головним управлінням земельних ресурсів Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3, стосовно відведення земельної ділянки площею 817,73 м-2.

Постановою від 21.05.08 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Корсак В.А. -головуючий, Коршун Н.М., Авдєєв П.В.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві самовільно зайняту земельну ділянку площею приблизно 5 м-2 з приведенням її в придатний для використання стан.

Постанова мотивована відсутністю у відповідача права користування спірною земельною ділянкою відповідно до ст.ст. 116, 124, 125 ЗК України, а також відсутністю доказів стосовно досягнення узгоджень з іншими співвласниками-користувачами прибудинкової території та визначення ними відповідного порядку користування нею.

Ухвалою від 23.06.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідні конденсатори холодильного обладнання розміщені на землі, що не відноситься до прибудинкової території, а є призначеною для комерційного використання. Також касатор посилається на правомірність використання ним спірної земельної ділянки відповідно до ст. 796 ЦК України, а також відсутність визначення розміру й конфігурації прибудинкової території та конфігурації й конкретного місцезнаходження ділянки, якою може користуватись власник нежитлового приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.03.06 між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір оренди нерухомого мана -частини нежилих приміщень першого поверху (в літ. А) №131 площею 431,4 м-2, розташованих у АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі організації оптової та роздрібної торгівлі товарами народного споживання тощо.

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.12.06 розташовані за вказаною адресою нежилі приміщення загальною площею 944,3 м-2, у тому числі передані в оренду відповідачеві, продані Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, який також уклав з відповідачем договір №131 від 18.05.07 оренди відповідних приміщень.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ "Фора" земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у Оболонському районі. Перевірка оформлена актом №803/39, згідно з яким станом на 04.07.06 ТОВ "Фора" використовується земельна ділянка за вказаною адресою площею близько 5 м-2 для розміщення конденсаторів централізованого забезпечення холодом, холодильне обладнання за в ідсутністю документів, що посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою.

У зв'язку з такими обставинами заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Фора" про звільнення спірної земельної ділянки в порядку ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Заперечуючи проти позову, відповідач доводить наявність у нього права на зайняття спірної земельної ділянки відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України.

Згідно з цієї нормою одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо ж наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Тобто право наймача на користування земельною ділянкою певного розміру є похідним від права наймодавця на цю земельну ділянку, а відтак в разі найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймач може отримати право користування відповідною земельною ділянкою, яка за розміром не може бути більшою за ту, якою володіє або користується наймодавець.

З огляду на таке для визначення обставин правомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою необхідним є встановлення наявності права на певну земельну ділянку в особи, яка надала йому в оренду відповідне нежитлове приміщення.

З встановлених судами обставин вбачається, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель громадської і житлової забудови та є прилеглою до багатоквартирного будинкуАДРЕСА_1, управління яким здійснює Комунальне підприємство "Житло сервіс "Куренівка".

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що Заступником прокурора Оболонського району м. Києва та Київською міською радою не надано жодних доказів стосовно визначення в установленому порядку розміру та конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинокАДРЕСА_1, а також порядку використання прибудинкової території співвласниками квартир цього будинку.

Суд апеляційної інстанції також встановив відсутність доказів щодо визначення співвласниками-користувачами прилеглої до будинку земельної ділянки порядку користування нею, дійшовши з огляду на таке висновку про неправомірність користування відповідачем спірною земельною ділянкою без узгодження з іншими співвласниками.

Тобто суди як першої, так і апеляційної інстанції встановили обставини щодо відсутності визначення порядку використання прибудинкової території співвласниками квартир відповідного будинку, які не організовані в певне об'єднання, але дійшли з цього приводу протилежних висновків. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним користування відповідача спірною земельною ділянкою, оскільки відповідне приміщення надане йому в оренду особою, що є власником цього приміщення у багатоквартирному будинку та поряд з іншими співвласниками має право на користування прибудинковою територією, певний порядок використання якої ними не узгоджений.

З огляду на таке позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідача, право якого є похідним від права одного з співвласників багатоквартирного будинку, стосовно самовільного зайняття ним земельної ділянки є безпідставним. А відтак суд першої інстанції правильно вирішив спір відповідно до заявлених підстав та предмету позовних вимог, заявлених саме на підставі ст. 212 ЗК України.

При цьому слід зазначити, що Заступник прокурора Оболонського району м. Києва у даному спорі не заявляв вимоги щодо усунення нецільового використання спірної земельної ділянки з огляду на її категорію або ж усунення порушень щодо розташування відповідачем спірного обладнання за відсутністю відповідної дозвільної документації. Отже, висновки суду першої інстанції стосовно правомірності розташування відповідачем саме холодильного обладнання не підлягають прийняттю до уваги, оскільки виходять за межі розгляду спору про право на користування спірною земельною ділянкою взагалі.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції з підстав, викладених у даній постанові.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.08 у справі №36/633-3/80 скасувати.

3. Рішення господарського суду м. Києва від 06.03.08 у справі №36/633-3/80 залишити без змін.