Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого) ,

Вовка I.В.,

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія"

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 року

у справі за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія"

про

стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 року стягнуто з ТзОВ "Вінницька підшипникова компанія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 169983,03 грн., пеню в сумі 17893,93 грн., інфляційні суми 6556,87 грн. і 3% річних у сумі 3622,22 грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008 року зазначену постанову апеляційного суду залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 року було видано наказ від 11.06.2007 року.

Постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 04.07.2007 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу господарського суду та надано боржнику строк до 10.07.2007 року виконати добровільно цей виконавчий документ і накладено арешт на майно боржника.

У липні 2007 року боржник звернувся до господарського суду із скаргою на дії державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження з стягнення виконавчого збору у зв'язку з невідповідністю цих дій вимогам закону.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.08.2007 року скаргу боржника залишено без розгляду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від стягувача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та оскаржені в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Проте, залишивши скаргу боржника на дії державної виконавчої служби без розгляду з підстав відсутності справи, суди попередніх інстанцій не врахували вимог зазначеної норми процесуального права та не обгрунтували такий висновок правовими підставами, передбаченими процесуальним законом.

До того ж, судам слід було мати на увазі роз'яснення, викладені в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) згідно яких у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12) , якими врегульовано аналогічні питання, і, зокрема, розділу ХI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Отже, висновок судів обох інстанцій про залишення скарги на дії державної виконавчої служби у зв'язку з відсутністю матеріалів даної справи не грунтується на вимогах процесуального закону.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 року та ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.08.2007 року скасувати, і справу № 8/438-06 передати на розгляд суду першої інстанції.