Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака I.М., суддів Плюшка I.А., Самусенко С.С., за участю представників сторін О. Рак (дов. від 29.12.07), I. Хвінгії (дов. від 17.12.07), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду м. Києва від 4 березня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року у справі № 42/389 за позовом відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 821 127 грн. 81 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції - 139 356 грн. 09 коп.; пені - 4531 грн. 10 коп.; річних - 15 501 грн. 02 коп. з підстав порушення умов договору № 29/06/06-25/99-Р від 18 січня 2006 року.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на позовну давність та порядок розподілу грошових коштів, що надходять від споживачів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 березня 2008 року (суддя П.Паламар), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 267, 525, 599 і 625 Цивільного кодексу України (435-15) , статей 4-2, 4-7, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та передати справу на новий розгляд.

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 18 січня 2006 року сторони уклали договір за № 29/06/06-25/99-Р на умовах якого позивач зобов'язався у 2006 році надавати відповідачеві послуги з транспортування природного газу (далі - договір).

Сторони встановили, що тариф на транспортування 1000 м-3 газу по газотранспортній системі при транспортуванні до мереж відкритого акціонерного товариства "Сумигаз" дорівнює 26 грн. 88 коп.; до мереж відкритого акціонерного товариства "Полтавагаз" - 7 грн. 20 коп.; до мереж відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" - 20 грн. 88 коп.; до мереж відкритого акціонерного товариства "Чернівцігаз" - 20 грн. 88 грн.

Додатковою угодою № 1 від 31 травня 2006 року сторони змінили умови договору в частині розміру тарифів - при транспортуванні 1000 м-3 газу по газотранспортній системі до мереж відкритого акціонерного товариства "Сумигаз" розмір тарифу дорівнює 29 грн. 40 коп.; до мереж відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" - 18 грн. 96 коп.; до мереж відкритого акціонерного товариства "Чернівцігаз" - 8 грн. 16 коп.

Позивач протягом січня-грудня 2006 року транспортував 33 276 574 м-3 природного газу і вартість цих послуг дорівнює 661 739 грн. 60 коп., що підтверджується актами виконання послуг та актом звірки розрахунків, проте зазначені грошові кошти відповідач не сплатив.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України (435-15) , господарські суди обгрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і річних.

Отже господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 7.2 договору, статей 230 і 232 Господарського кодексу України (436-15) та статті 549 Цивільного кодексу України (435-15) обгрунтовано задовольнили позов в частині стягнення пені.

Доводи відповідача про вид зобов'язання, позовну давність та алгоритм розподілу грошових коштів досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 4 березня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року у справі № 42/389 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.