Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької -головуючого,

Костенко Т Ф.,

Рогач Л.I.

за участю представників сторін:

позивача

Данілевського О.С. дов. від 17.07.2008 року

Бизова С.М. дов. від 16.07.2008 року

відповідача

Гриценко Н.В. дов. від 06.11.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову

від 01.04.2008 року Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/391 господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніс"

до

Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про

зобов'язання виконати рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання виконати рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" та укласти договір купівлі -продажу нежилого приміщення загальною площею 276,5 кв.м., яке розташоване в будинку №7/10 літ. "А" по вул. Лютеранська/Заньковецької в місті Києві з позивачем у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року позовні вимоги задоволені повністю.

Зобов'язано Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 62/723 (ra0062023-07) "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" та укласти договір купівлі -продажу нежилого приміщення загальною площею 276,5 кв.м., яке розташоване в будинку №7/10 літ. "А" по вул. Лютеранська/Заньковецької в місті Києві з Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніс" у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

За апеляційною скаргою Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 року залишене без змін з тих самих підстав.

Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного суду, оскільки, на його думку, вони прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить прийняти нове рішення про відмову у позові.

Також, заявник касаційної скарги посилається на те, що в разі укладення договору купівлі -продажу, як того вимагає позивач, буде порушено норми Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , яким передбачена заборона на приватизацію пам'яток культурної спадщини.

Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва, який є виконавчим органом Київської міської ради здійснити дії по виконанню рішення Київської міської ради та зобов'язання відповідача укласти договори купівлі -продажу.

Одночасно судами встановлено, що в обгрунтування позовних вимог позивач послався на відмову Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у проведенні підготовчої роботи по приватизації та реєстрації заяв про приватизацію, а висновок щодо заборони приватизації не поширюється на спірне майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідачем як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження не надано доказів включення цього приміщення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а отже не надано доказів, що вказане приміщення є пам'яткою культурної спадщини та не доведено, що дія Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) розповсюджується на приватизацію нежитлових приміщень будівлі по вулиці Лютеранська/Заньковецької №7/10 літ. "А".

При цьому, судами не враховано, що вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Право на захист свого порушеного права чи інтересу здійснюється у спосіб, передбачений законом або договором шляхом звернення до відповідного суду.

Господарським судам відповідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів щодо приватизації майна.

Відповідно до частини 1 статті 469 Цивільного кодексу України (435-15) судом вирішуються переддоговірні спори, якщо договір укладається на підставі обов'язкового для сторін (сторони ) акта державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України (436-15) судом вирішуються спори, що виникають при укладенні господарських договорів, якщо їх укладення є обов'язковим для обох або однієї сторони договору.

Механізм укладання договорів та передання переддоговірних спорів на вирішення суду встановлений статтею 181 Господарського Кодексу України (436-15) .

Зокрема заінтересована сторона повинна направити другій стороні проект договору.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що до господарського суду подається позовна заява у передбаченій законом формі та певного змісту, в якій повинні бути вказані відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у спорах що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів до позовної заяви додаються -відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 року у справі № 16/391 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.