Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Рогач Л.I.

за участю представників сторін:

позивача

не з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання справи

відповідача

не з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання справи

третьої особи

Північук Л.I. - дов. від 09.01.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Національного комплексу "Експоцентр України"

на ухвалу

від 14.04.2008 року Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2/22 господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставочне"

до

Київської міської ради,

до

Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

третя особа

Національний комплекс "Експоцентр України"

про

визнання права на оренду та укладення договорів оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виставочне" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, третя особа: Національний комплекс "Експоцентр України" про визнання права на оренду та укладення договорів оренди землі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2008 року у справі № 2/22 позов задоволено.

За апеляційною скаргою Національного комплексу "Експоцентр України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2008 року, апеляційний суд прийняв ухвалу, якою Київський апеляційний господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) повернув без розгляду апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на рішення від 18.03.2008 року господарського суду міста Києва, вказавши, що до апеляційної скарги не додано відповідних доказів сплати державного мита.

Національний комплекс "Експоцентр України" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу від 14.04.2008 року Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду скасувати, справу направити до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм процесуального права.

Заявник касаційної скарги в скарзі зазначає про те, що судом апеляційної інстанції невірно визначено розмір державного мита, оскільки відповідно до пункту "б" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) державне мито із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, сплачується в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Згідно із пункту "г" частини 2 статті 3 Декрету про державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови сплачується в розмірі 50 відсотків, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, тобто становить 42,50 грн.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи Київський апеляційний господарський суд повертаючи апеляційну скаргу без розгляду послався на те, що до скарги додано платіжне доручення від 20.03.2008 року № 2839 на суму 42,50 грн., яке свідчить про недоплату державного мита у встановленому законом розмірі, оскільки згідно квитанції від 25.12.2007 року позивачем при подачі позовної заяви було сплачено 510,00 грн.

При цьому, апеляційний суд послався на п.п. "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) згідно з яким державне мито складає 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

У даному випадку, позивач звернувся із позовною заявою про визнання права, визнання укладеними договорів та зобов'язання вчинити дії.

Отже, вирішуючи питання про розмір державного мита, яке підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги господарський суд повинен був виходити не з тієї суми яку було фактично сплачено під час звернення з позовом, а з тієї, яка підлягала сплаті за подачу позову.

Одночасно слід мати на увазі, що у випадку об'єднання в одній позовній заяві дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Крім того, суд відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не позбавлений права стягнути державне мито до Державного бюджету України.

За таких обставин, враховуючи, що стаття 129 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає одним з основних принципів судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а також керуючись приписами статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвала Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року у справі № 2/22 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" задовольнити.