Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. -головуючого, Плюшка I.А., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Кримського Республіканського консультативно-діагностичного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року у справі господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Кримського Республіканського консультативно-діагностичного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів до ЗАТ "Кримська ПМК-238" про визнання недійсним договору підряду,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2008 року Кримський Республіканський консультативно-діагностичний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ "Кримська ПМК-238" про визнання недійсним договору № 30 від 23 червня 2004 року на спорудження залізобетонної огорожі та договору №6 від 14 травня 2006 року також на спорудження залізобетонної загорожі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року апеляційну скаргу Кримського Республіканського консультативно-діагностичного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів залишено без задоволення, а рішення -без змін.

У касаційній скарзі Кримський Республіканський консультативно-діагностичний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року і прийняти нове рішення у справі.

Вважає, що судами порушено положення ст. ст. 203, 215, 844, 846, 847, 875, 877 ЦК України (435-15) , ст. 229 ГК України (436-15) та ст. ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) .

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори підряду № 30 від 23 червня 2004 року та №6 від 14 травня 2006 року на спорудження залізобетонної огорожі Кримського Республіканського консультативно-діагностичного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Вбачається, що позовні вимоги Кримського Республіканського консультативно-діагностичного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів обгрунтовані посиланням на положення ст. 229 ЦК України (435-15) щодо помилки під час укладення договору. Крім того, позов обгрунтований посиланням на неналежне виконання умов договору та невизначеність джерел фінансування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та судових рішень, позивачем не було наведено жодного посилання на норму права, яка б відповідно безпосередньо вказувала на недійсність спірних договорів.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України (435-15) встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Доказів наявності підстав, передбачених ч. 1. ст. 215 ЦК України (435-15) , позивачем судам надано не було.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України (435-15) , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін ... заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З позовної заяви, оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги вбачається, що стверджуючи про недійсність договорів, позивач перераховує майже всі положення чинного законодавства, які регулюють відносини підряду, проте, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені положення ніяким чином не вказують на недійсність оспорюваних правочинів.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Натомість, вбачається, що наведені в обгрунтування позовної заяви та касаційної скарги обставини, в разі їх підтвердження, є скоріш підставою для розірвання договору, а не для визнання його недійсним.

Відтак, враховуючи вище викладене та з огляду на положення ст. 33 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України приходить до висновку про законність та обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, в зв'язку з чим останні зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року -без зміни.