1/143-38 Про стягнення заборгованості за поставлені товари - Текст документа

ТОВ "Столяр" звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 276390 грн. 29 коп. заборгованості за поставлені товари в період з грудня 2006 року по серпень 2007 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2007 у справі №1/143-38 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Завод будівельних конструкцій" на користь ТОВ "Столяр" 276390 грн. 29 коп. заборгованості за поставлений товар, 2763 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2008 року рішення господарського суду Волинської області від 20 грудня 2007 року у справі № 1/143-38 залишено без змін.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ТОВ "Завод будівельних конструкцій", вказуючи на ст.ст. 4, 33, 34, 43 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 257, 267 ЦК України (435-15) , Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , Постанову ВСУ "Про судове рішення" № 11 (v0011700-76) від 29.12.1976, просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 у справі №1/143-38 і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Столяр" у задоволенні позовних вимог про стягнення 276390 грн. 29 коп.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази, які б підтвердили існування у ТОВ "Завод будівельних конструкцій" перед ТОВ "Столяр" додаткової суми заборгованості в розмірі (276390,29 - 208378,26) 68012,03 грн.

Мотивування судами доведеності факту існування суми заборгованості актами звірки взаєморозрахунків за 2004-2006 р.р. відповідач не визнає обгрунтованим, так як такі акти не можуть прийматися судом в якості самостійних доказів, оскільки виконання чи невиконання сторонами господарських операцій доводиться лише первинними документами обліку, тобто договорами, накладними, рахунками.

Оскільки в даних актах звірки відображено заборгованість по господарським операціям починаючи з 01.01.2004, трирічний строк для пред'явлення позову щодо відповідних сум заборгованості закінчився і суд повинен був застосувати строк позовної давності.

Не всі документи, надані позивачем в підтвердження факту існування у ТОВ "Завод будівельних конструкцій" заборгованості на суму 208378,26 грн., відповідають вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та Iнструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Мінфіном України №99 (z0293-96) від 16.05.1996 зі змінами та доповненнями.

За вимогами абз. 3 пункту 6 Iнструкції в довіреності обов'язково повинен зазначатися перелік цінностей, які належить отримати, із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск.

Подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність, як і відсутність у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу, за вимогами п.12 Iнструкції є обставинами, що забороняють видавати ТМЦ.

Також, відповідач в касаційній скарзі зазначає, що Львівським апеляційним господарським судом клопотання про проведення почеркознавчої експертизи залишене без задоволення без зазначення причин і підстав.

Оскільки більшість долучених до матеріалів справи позивачем документів через дефекти форми і змісту не можуть вважатися належними і допустимими доказами у справі, факт існування у ТОВ "Завод будівельних конструкцій" заборгованості перед ТОВ "Столяр" на суму 208378,26 грн. відповідач вважає не доведеним.

Вищим господарським судом України ухвалою від 18.04.2008 у справі №1/143-38 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України (435-15) цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 692 ЦК України (435-15) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

В період з грудня 2006 року по серпень 2007 року ТОВ "Столяр" поставило ТОВ "Завод будівельних конструкцій" товарів на загальну суму 208378 грн. 26 коп. відповідно до видаткових накладних та довіреностей.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30 листопада 2006 року встановлено сальдо на користь ТОВ "Столяр" у сумі 252753 грн. 25 коп.

Суди встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 276390 грн. 29 коп.

При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що договір на поставку товарів сторонами не укладався, рахунки не надсилалися, в накладних дата оплати товару не обумовлювалась.

Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що дії сторін направлені на укладення договору купівлі-продажу відповідно до ст. 639 ЦК України (435-15) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій та стягнення з відповідача 276390 грн. 29 коп. необгрунтованими у зв'язку з недослідженням належним чином обставин справи.

Відповідно ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст.34 ГПК України (1798-12) суд приймає тільки ті докази, які є належними і допустимими.

Наявність будь-яких господарських зобов'язань підтверджується первинними документами - накладними, довіреностями, актами, платіжними дорученнями.

В касаційній скарзі зазначено, що при проведенні службового розслідування ТОВ "Завод будівельних конструкцій" було встановлено, що на різних накладних та довіреностях підписи зав. складом ТОВ "Завод будівельних конструкцій" Радюк В.А. про отримання від ТОВ "Столяр" ТМЦ є абсолютно різними, вони не містять схожих елементів і вчинені різними особами.

При цьому, Львівським апеляційним господарським судом клопотання про проведення почеркознавчої експертизи залишене без задоволення без зазначення причин і підстав.

Відповідачем звертається увага, що в актах звірки фігурують суми з 01.01.2004 і суд повинен був застосувати строк позовної давності.

Вищий господарський суд України погоджується з доводами касаційної скарги, що господарський суд Волинської області та Львівський апеляційний господарський суд з достовірністю не з'ясували стан заборгованості ТОВ "Завод будівельних конструкцій" перед позивачем, оскільки ціна позову не досліджена належним чином, не досліджено повноту та правомірність наданих позивачем доказів в підтвердження розміру заборгованості.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України (1798-12) .

Згідно статті 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з вищенаведеним рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд згідно п.3 ст.111-9 ГПК України (1798-12) до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, розглянути питання про призначення почеркознавчої та бухгалтерської експертизи, з'ясувати дійсний розмір заборгованості ТОВ "Завод будівельних конструкцій" перед ТОВ "Столяр" на дату розгляду спору, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення з належним мотивуванням.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Завод будівельних конструкцій" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 у справі № 1/143-38 скасувати.