Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін

позивача

Новакова Л.М., дов. від 11.06.2008 року.

відповідача

не з'явились, повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

від

26.03.2008 року

у справі

№ 36/273 пн

господарського суду

Донецької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Амвросіївська сільгосптехніка"

про

визнання права власності на автомобілі КАМАЗ (д/н 55102; 5410 АК; 32137 ЕВ; 32134 ЕВ; 32109 ЕВ; ГАЗ 3307; 32107 ЕВ) та зобов'язати передати оригінали документів на транспортні засоби

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з врахуванням уточнень) про надання позивачу дозволу на оформлення права власності на автомобілі КАМАЗ 55102 д/н 5410АК, д/н 32137ЕВ, д/н 32134ЕВ, д/н 32109ЕВ, ГАЗ 3307 д/н 32107ЕВ та зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів на вказані транспортні засоби. Позов вмотивований тим, що відповідно до умов договору та додаткової угоди капітально відремонтоване майно, що орендується, переходить у власність орендарю, оскільки ремонтні роботи перевищують його вартість.

Доповідач:Гоголь Т.Г.

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.02.2008 року (суддя Будко Н.В.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на необгрунтованість та недоведеність позовних вимог. Додаткову угоду, на яку посилався позивач, від 02.10.2006 року про зміни та доповнення до договору №05/04-06 від 03.04.2006 року, визнано недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) .

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 26.03.2008 року (судді: Колядко Т.М., Мирошниченко С.В., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав, доповнивши резолютивну частину рішення реченням про визнання недійсною додаткової угоди від 02.10.2006 року про зміни та доповнення до договору №05/04-06 від 03.04.2006 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суд Донецької області від 22.02.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 42, 43, 83, 99 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ; статей 230, 241, 778 Цивільного кодексу України (435-15) .

Позивач подав до Вищого господарського суду України уточнення до касаційної скарги, в яких вказує, що судами попередніх інстанцій не перевірялись обставини на які він посилався і,зокрема, здійснення ремонтних робіт орендованої техніки за договором № 05/04-06 від 03.04.2006 року.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" (орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Амвросіївська сільгосптехніка" (орендодавець) уклали договір оренди обладнання №05/04-06.

Пунктом 1.1. договору сторони визначили, що відповідач зобов'язується передати позивачу у тимчасове платне користування обладнання, зокрема, автомобілі КАМАЗ 55102 д/н 5410АК, д/н 32137ЕВ, д/н 32134ЕВ, д/н 32109ЕВ, ГАЗ 3307 д/н 32107ЕВ.

Пунктами 1.3, 3.1 договору передбачено, що за користування вказаним майном позивач зобов'язується сплачувати відповідачу орендну плату в сумі 500 грн. за календарний місяць.

Пунктом 2.1.3 сторони визначили, що орендар здійснює за свій рахунок капітальний ремонт переданого в оренду майна.

03.04.2006 року сторони на виконання умов договору №05/04-06 від 03.04.2006 року підписали акт приймання-передачі техніки (пункт 1.2 договору). 02.10.2006 року була підписана додаткова угода до договору №05/04-06 від 03.04.2006 року, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Амвросіївська сільгосптехніка" змінили пункт 2.1.3 договору та визначили, що позивачу надається право здійснювати капітальний ремонт орендованої техніки власними силами, виставляти рахунки відповідачу, строк оплати яких складає 10 календарних днів. У разі, якщо вартість ремонтних робіт перевищує залишкову вартість об'єкта, який ремонтується, то об'єкт переходить у власність позивача. Відповідач зобов'язується передати документи, які підтверджують право власності, позивачу. Під час користування орендованою технікою позивачем був проведений капітальний ремонт автомобілів КАМАЗ 55102 у кількості 4 одиниці та автомобілю ГАЗ 3307 у кількості 1 одиниці на загальну суму 105 937,61грн. Вартість здійсненого капітального ремонту була оплачена відповідачем повністю, що не заперечує позивач.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановили, що додаткова угода від 02.10.2006 року про зміни та доповнення до договору № 05/04-06 від 03.04.2006 року оренди обладнання не була підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Авросіївська сільгосптехніка" Шевченком Володимиром Миколайовичем, що вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6747/02 від 18.01.2008 року, яка призначена судом. В висновку зазначено, що підпис від імені Шевченка Володимира Миколайовича, розташований у додатковій угоді від 02.10.2006 року про зміни та доповнення до договору № 05/04-06 від 03.04.2006 року оренди обладнання виконано не Шевченком Володимиром Миколайовичем, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису.

Предметом даного спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" про визнання права власності на автомобілі КАМАЗ (д/н 55102; 5410 АК; 32137 ЕВ; 32134 ЕВ; 32109 ЕВ; ГАЗ 3307; 32107 ЕВ) та зобов'язаня передати оригінали документів на транспортні засоби.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (435-15) право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (436-15) , судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому до уваги не приймаються.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд, визнавши недійсною додаткову угоду, вийшов за межі наданих йому статтею 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) повноважень, оскільки в даному випадку господарський суд реалізував надане йому пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) право і визнав недійсним пов'язаний з предметом спору договір (90додаткову угоду), який суперечить законодавству.

Керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року у справі № 36/273пн -залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Авангард" - залишити без задоволення.