Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.08

у справі

№ 2-13/736-2008

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс"

до

треті особи

1. Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія"

2.Дочірнього підприємства "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - ДП "Санаторій "Прибой")

1.Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотлебен"

про

визнання права власності та спонукання до виконання певних дій

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Катеруше А.Н. -за дов. від 25.04.08;

від відповідача -2: Жила Д.О. -за дов. від 01.04.08.

Представники відповідача -1 та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

доповідач: Добролюбова Т.В

Відкритим акціонерним товариством "Будкомплекс" у січні 2008 заявлений позов до Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва на вул. Московській, 9-15/26 в місті Євпаторії, зобов'язання відповідача зареєструвати право власності за ВАТ "Будкомплекс" на цей об'єкт і внести відповідний запис в Державний реєстр прав власності на нерухоме майно. Водночас, позивач просив видати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що ним виконано всі вимоги чинного законодавства та надано відповідачеві необхідний перелік документів для реєстрації права власності на спірний об'єкт, проте, відповідач безпідставно відмовив у його реєстрації через відсутність правовстановлюючих документів, підтверджуючих право власності на об'єкт незавершеного будівництва. На думку позивача, такими діями БТI порушило його права та законні інтереси. Позивач посилався на приписи статей 328, 331, 876 Цивільного кодексу України (435-15) , положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) і вимоги Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.08 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Дочірнє підприємство "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотлебен".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.08, ухваленим суддею Жуковою А.I., позовні вимоги задоволено частково. Визнано за Відкритим акціонерним товариством "Будкомплекс" право власності на частку у розмірі 90% в спільній частковій власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на вул. Московській, 9-15/26 в м. Євпаторії АРК. Зобов'язано відповідача зареєструвати право власності на частку у розмірі 90% у праві спільної часткової власності за позивачем на спірне майно. Суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що реконструкція спірного об'єкта здійснена позивачем за власні кошти, це передбачає набуття ним права власності на частку в розмірі 90%. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено. Рішення суду обгрунтовано приписами статей 181, 328, 331 Цивільного кодексу України (435-15) , статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Дугаренко О.В.- головуючого, Латиніна О.А., Лисенко В.А., постановою від 05.05.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. У задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим застосування судом першої інстанції приписів статті 24 Закону України "Про планування та забудову території" (1699-14) . При цьому, суд посилаючись на рішення ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровница" від 08.08.05 № Р2-7 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.07 у іншій справі (№ 2-8/2591-2007) дійшов висновку, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій здійснені роботи з будівництва спірного об'єкта. Окрім цього, суд дійшов висновку, що відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України (435-15) , позивач не має права вимагати повернення здійснених ним, до моменту розірвання договору №0102012/2005-39, робіт з нульового циклу будівництва у вигляді спірного об'єкта нерухомості, а відтак і вимагати визнання права власності на нього. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що розподіл часток між учасниками договору мало бути здійснене лише стосовно об'єкта договору - пансіонату для сімейного відпочинку. Суд зауважив і на тому, що місцевим судом невірно проведено розрахунок частки позивача у спільному будівництві, адже, у разі створення пансіонату для сімейного відпочинку, останній міг би мати право на одержання - 80% частки у спільній власності. Крім того, суд дійшов висновку, що будівництво спірного об'єкта виконано тільки за нульовим циклом, тому на нього не поширюється режим нерухомого майна визначений статтею 181 Цивільного кодексу України (435-15) . Відтак, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення позову.

Відкрите акціонерне товариство "Будкомплекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити без змін. Обгрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 4-2, частини 3 статті 4-3, статей 22, 43 частини 1 статті 101, пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема, зазначає про безпідставне прийняття судом до уваги додаткових доказів; невчасне отримання ним ухвали про прийняття до провадження апеляційної скарги. Зауважує скаржник і на невірному застосуванні апеляційним судом приписів статті 181, абзацу 2 частини 3 статті 331, статті 876 Цивільного кодексу України (435-15) . Водночас, доводи скаржника зводяться до невірно встановлених апеляційних судом обставин справи, а саме: щодо істотного порушення ВАТ "Будкомплект" договору; відсутності дозволу ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на користування земельною ділянкою; стосовно визначення власника об'єкта незавершеного будівництва та реєстрації прав власності.

Від Дочірнього підприємства "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотлебен", Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.08.04 ДП "Санаторій "Прибой" уклало з ВАТ "Будкомплекс" договір про спільну діяльність № 0102012/2004-36. Судом апеляційної інстанції установлено, що вказаний договір сторонами розірвано шляхом підписання 23.03.05 додаткової угоди до нього, в якій відбито, що будь-які зобов'язання даного договору сторонами не виконувалися і сторони не мають один до одного матеріальних і фінансових претензій. Разом з цим, судами установлено, що 15.04.05 ДП "Санаторій "Прибой" уклало з ВАТ "Будкомплекс", договір пайової участі у фінансуванні будівництва №0102012/2005-39. За умовами цього договору сторони зобов'язалися внести свої вклади для досягнення загальної мети -проектування, будівництва та введення в експлуатацію пансіонату для сімейного відпочинку. Апеляційним судом також установлено, що обов'язковою умовою початку реалізації сторонами договору пайової участі визначено зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій заплановане будівництво, а саме: ВАТ "Будкомплекс" при сприянні ДП "Санаторій "Прибой" зобов'язався змінити цільове призначення будівельної ділянки під будівельний майданчик для забудови, відповідно до діючого законодавства. Предметом позову у даній справі є вимога Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс" до Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія", Дочірнього підприємства "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва на вул. Московській, 9-15/26 в місті Євпаторії та зобов'язання зареєструвати право власності за ВАТ "Будкомплекс" на цей об'єкт і внести відповідний запис в Державний реєстр прав власності на нерухоме майно. Водночас, позивач просив видати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. ВАТ "Будкомплекс" просив визнати за ним право власності на спірний об'єкт на підставі приписів статей 331, 328, 876 Цивільного Кодексу України (435-15) . Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) , засобів захисту. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 328 Цивільного кодексу України (435-15) унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно приписів статті 331 Цивільного кодексу України (435-15) за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною. Судом апеляційної інстанції установлено, що земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості, на підставі рішення Євпаторійської міської ради № 23-17/54 від 27.12.01, належить на праві постійного користування ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровница", яке згоди на здійснення будівельних робіт, спрямованих на створення спірного майна позивачеві не надавало. Разом з тим, через істотне порушення ВАТ "Будкомплекс" взятих на себе зобов'язань за договором, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.07 у справі №2-8/2591-2007 розірвано договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39. Це рішення залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.07 та Вищого господарського суду України від 03.10.07. Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України (435-15) сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Апеляційним судом установлено, що 24.03.08, в межах виконавчого провадження, ДП "Санаторій "Прибой" підписало з ВАТ "Будкомплекс" акт прийому -передачі, згідно з яким позивач повернув відповідачеві -2 передані, як внесок за договором пайової участі - огородження земельної ділянки, каналізаційний колектор (будівельну площадку разом з розташованим на ній спірним об'єктом нерухомості), розташовані на земельній ділянці площею 1,4 га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9-15/21. Судом апеляційної інстанції також установлено, що будівництво спірного об'єкта виконано за нульовим циклом, і це свідчить про те, що частина робіт, не виконаних за проектом, є значною. Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові. Твердження скаржника про порушення апеляційним судом приписів частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визнаються колегією суддів помилковими, з огляду на наступне. Відповідно до приписів вказаної статті, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, і у процесі перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами він повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції підставно прийняв до уваги надані ДП "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" при зверненні з апеляційною скаргою документи, оскільки як вбачається з матеріалів справи розгляд справи у першій інстанції відбувся без участі відповідача. Спростовуються матеріалами справи і доводи скаржника про невчасне повідомлення його про час розгляду скарги апеляційним судом. Так, Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.08 апеляційну скаргу ДП "Санаторій "Прибой" для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05.05.08. З матеріалів справи вбачається, що цю ухвалу направлено сторонам у справі 24.04.08, і це підтверджується відбитком штампу господарського суду на її звороті (а.с. 160). Тобто, ухвала скерована сторонам в межах п'ятиденного строку, визначеного статтею 87 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Iнші доводи касаційної скарги не спростовують встановлено судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не вбачається, тому переглянута постанова відповідає чинному законодавству України та залишається без змін.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.08 у справі №2-13/736-2008 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Будкомплекс" залишити без задоволення.