Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.08

у справі

№ 31/102

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Промспецстрой"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант"

про

стягнення 20 494 720,00 російських рублів

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Мельник В.I. -за дов. від 08.01.08;

від відповідача: Зуєва А.М.- за дов. від 14.07.08.

Закритим акціонерним товариством "Промспецстрой" у березні 2008 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" 20 494 720,00 російських рублів. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов договору позики від 30.12.02 з повернення суми позики та відсотків за користування цією сумою. Позивач посилався на приписи статті 193 Господарського кодексу України (436-15) , статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) .

доповідач: Добролюбова Т.В

Водночас, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме: готель розташований в Сколівському районі Львівської області с. Волосянка, вул. Б.Хмельницького, 1, що є власністю ТОВ "Октант", вартість якого становить 2 000 000,00 грн; канатну дорогу, що знаходиться за тією ж адресою, вартістю 1 500 000, 00 грн; на розрахунковий рахунок №26007053899802 в Західному ГРУ Приват Банку, м. Львова. Позивач обгрунтовуючи заяву зауважував на тому, що у разі задоволення позову виконання судового рішення буде утруднене або взагалі неможливе, оскільки відповідачем вчиняються дії направлені на зміну власника майна.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.08, ухваленою суддею Артимович В.М., позовна заява прийнята до розгляду та призначена на 15.04.08. В мотивувальній частині ухвали суд визнав підставними вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в сумі ціни позову, що становить 43 933 248,17 грн. При цьому, суд виходив з того, що у відповідності до приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено через відсутність підтверджень належності вказаного нерухомого майна на праві власності відповідачеві.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант" оскаржило цю ухвалу в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Кузя В.Л.- головуючого, Городечної М.I., Юркевич М.В., постановою від 06.05.08, перевірену ухвалу від 20.03.08 залишив без змін, а апеляційну скаргу -залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та просить прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на тому, що з його боку дій на ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики не вчинялось. При цьому, заявник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не з'ясував реальні обставини виконання цієї угоди та не здійснив оцінку доводів заявника щодо наявності підстав для вжиття запобіжних заходів. Заявник також вказує на те, що судом першої інстанції порушено пункт 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки позовна заява підписана Шийко О.Я. без належних повноважень. Скаржник зазначає і про відсутність в матеріалах справи належної, завіреної у встановленому порядку довіреності, яка б підтверджувала право останнього на підписання заяви про забезпечення позову судом України.

Від Закритого акціонерного товариства "Промспецстрой" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є ухвала господарського суду Львівської області від 20.03.08 про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 15.04.08. Водночас, пунктом 6 цієї ухвали суд першої інстанції з метою забезпечення позову наклав арешт на кошти ТОВ "Октант" в сумі 4 393 248,17 грн, до вирішення спору по суті. Згідно з приписами частини 1 статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено порядок прийняття позовної заяви та винесення ухвали про порушення провадження у справі. Зміст наведеної процесуальної норми унеможливлює перегляд у касаційному порядку ухвали якою прийнято позовну заяву до провадження. Відповідно до частини 3 статті 67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Таким чином, ухвала господарського суду Львівської області від 20.03.08 переглядається касаційною інстанцією в частині забезпечення позову. Суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, визнали достатніми підстави для прийняття заяви позивача про забезпечення позову для розгляду та її часткового задоволення. Такий висновок колегія суддів визнає помилковим. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, заяву про забезпечення позову може бути подано до господарського суду разом із поданням позовної заяви. Якщо заяву подано з позовною заявою, вона може бути розглянута під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Промспецсервіс"(позивач), звернулось до суду із заявою про забезпечення позову 20.03.08, тобто до прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі. При вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову суддя повинен дослідити подану заяву за формальними ознаками, зокрема, чи містить вона підпис юридичної особи або її представника та чи уповноважені вони на підписання такої заяви. Документи, що підтверджують повноваження представників, і порядок їх оформлення визначаються статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідно до якої представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Отже, сторона у справі, яка звертається із відповідною заявою повинна додати до неї документ, що підтверджує повноваження цієї особи на її підписання. Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову підписана директором ЗАТ "Промспецстрой" -Шийком О.Я. До заяви додана довіреність від 09.01.08, підписана Генеральним директором ЗАТ "Промспецстрой", яка складена в Російській Федерації Ямало-Ненецькому автономному округу в місті Новий Уренгой (а.с.32). Згідно зі статтею 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною Урядами держав - учасниць СНД, в тому числі Урядом Російської Федерації та Урядом України - 20.03.92, ратифікованої та чинної для України з 19.12.92, ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними органами, а також виконання рішень щодо них. Відповідно до пункту д) статті 11 вказаної Угоди форма і строк дії доручення визначаються за законодавством держави, на території якої видане доручення. При цьому, відповідно до статті 6 цієї Угоди документи, видані або засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності без будь-якого спеціального посвідчення. Отже, підпис юридичної особи, що видала довіреність від 09.01.08 №01/08 на підтвердження повноважень Шийко О.Я., мав би посвідчуватись відповідним закладом або спеціально уповноваженою особою на території Російської Федерації. Оскільки довіреність від 09.01.08, додана до заяви про забезпечення позову, не засвідчена закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою на території Росії, вона не може бути підтвердженням наявності у Шийко О.Я. відповідних повноважень на підписання цієї заяви. Викладене, унеможливлює висновок про законність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Відтак, твердження скаржника про порушення попередніми судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження. З огляду на це, постанова суду апеляційної інстанції повністю та ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на кошти ТОВ "Октант" (пункт 6 ухвали) підлягають скасуванню. Водночас, залишаються без задоволення вимоги касаційної скарги щодо прийняття рішення про відмову у позові, з огляду на відсутність у касаційної інстанції повноважень для розгляду спору по суті.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.08 у справі №31/102 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.08 у цій справі в частині накладення арешту на кошти ТОВ "Октант" (п.6 ухвали) скасувати.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" задовольнити частково.