Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Тертична В.П.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р.

у справі № 15/49 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Приватного підприємства "Агро-Пропозиція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор"

про повернення 124,286 тон цукру,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агро-Пропозиція" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" про повернення 124,286 тон цукру.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2007р. (суддя К.М.Мохонько) позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" повернути Приватному підприємству "Агро-Пропозиція" 124 тони 286 кг. цукру, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" витрати по сплаті держмита 3480,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2007р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" прийнято до провадження суду та призначено розгляд справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р. (судді: Л.М.Білецька, I.М.Науменко, О.В.Голяшкін) провадження у справі № 15/49 зупинено до набуття чинності рішення у справі № 2/295.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р., Приватне підприємство "Агро-Пропозиція" подало касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2007р. касаційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Пропозиція" задоволено, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2007р. у справі № 15/49 скасовано, а справу передано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. (судді: Л.М.Білецька, I.М.Науменко, О.В.Голяшкін) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2007р. без змін.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свою вимогу мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Агро-Пропозиція" доводить безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" та просить залишити її без задоволення, а прийняті у даній справі судові рішення -без змін.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України (1798-12) щодо участі його представника у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

Між сторонами укладений договір про надання послуг по зберіганню продукції № 442 від 25.10.2005р., за умовами якого замовник (позивач) здає, а зберігач (відповідач) приймає і зобов'язується зберігати цукор у кількості 124,286 тон.

Право розпоряджатися продукцією, зданою на зберігання, належить замовнику. Місце зберігання продукції -склад розташований за адресою: м. Новоукраїнка вул. Промислова 1а.

Підприємство зобов'язується: прийняти і зберігати продукцію до 31.12.2005 року, повернути продукцію на першу вимогу замовника. Замовник зобов'язується: в трьох денний термін попередити підприємство про вибірку продукції, звільнити склади від зданої на зберігання продукції до 31.12.2005р.

Замовник щомісячно у триденний термін перераховує на розрахунковий рахунок підприємства суму послуг згідно пред'явленого рахунку.

За втрату чи псування продукції, а також її реалізацію без згоди замовника, підприємство відшкодовує замовнику заподіяні ним збитки, і не звільняється від виконання умов даного договору перед замовником. Договір вступає в силу з моменту надходження продукції на зберігання і діє до дати вказаної в пункті 2.1.

Якщо сторони в термін одного місяця до закінчення даного договору не заявляють про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на строк один рік.

В додатковій угоді № 1 від 30.12.2005р. до договору про надання послуг по зберіганню продукції № 442 від 25.10.2005р. сторони змінили пункт 2.1 договору в наступній редакції: прийняти і зберігати продукцію до 01.02.06р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу 124,286 тон цукру.

Позивач направив відповідачу письмову вимогу від 18.01.07р. про повернення майна зі зберігання в якій просив йому повернути цукор у кількості 124,286 тон.

Відповідач на письмову вимогу позивача відповіді не дав, 124,286 тон цукру не повернув ні на момент закінчення строку дії договору, ні на момент розгляду справи в суді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 949 ЦК України (435-15) зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як вже було зазначено, позивач направив відповідачу письмову вимогу від 18.01.2007р. про повернення майна зі зберігання в якій просив йому повернути цукор у кількості 124,286 тон., проте відповідач на письмову вимогу позивача відповіді не дав, 124,286 тон цукру не повернув ні на момент закінчення строку дії договору, ні на момент розгляду справи в суді.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на порушення господарським судом норми процесуального права щодо призначення експертизи не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідачем не надано витребувані господарським судом документи, які мають бути підставою для проведення експертизи.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування прийнятої господарським судом апеляційної інстанції постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. у справі № 15/49 -без змін.