Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка I.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ"Силган Уайт Кеп Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 року у справі № 15/233 за позовом ТОВ"Силган Уайт Кеп Україна" до ТОВ"Агроекспорт" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007р. ТОВ"Силган Уайт Кеп Україна" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ"Агроекспорт" про стягнення 144570,72 грн. заборгованості, 91549,20 грн. -пені, 7857,91 грн. -3% річних та 29015, 17 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання умов договору купівлі - продажу № 171/04 від 8 червня 2004р. та № 211/05 від 8 червня 2005р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144570,72 грн. боргу та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007р. в частині стягнення з відповідача 38232,14 грн. боргу, 382,33 грн. державного мита скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові про стягнення з відповідача 38232,14 грн. боргу, 382,33 грн. державного мита -відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача 191,16 грн. державного мита.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення 38232,14 грн. боргу, 7857,91 грн. - 3 % річних, 29015,17 грн. інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 8 червня 2007 р. між сторонами укладено договір купівлі - продажу товару № 211/05.

Доповідач: Гончарук П.А.

8 червня 2005р. на продовження даних правовідносин сторонами укладено договір № 171/04.

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 291338,58 грн.

Відповідачем частково оплачено товар на суму 185000,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість на суму 144570,72 грн.

Крім того, позивач посилався на те, що ним також поставлявся товар відповідачу за накладною № 4604179 від 6 червня 2006р. на суму 38232,14 грн.

Суд першої інстанції встановивши, що на накладній № 4604179 від 6 червня 2006р. на суму 38232,14 грн. міститься підпис особи одержувача, який скріплений печаткою підприємства одержувача товару, у зв'язку з чим вартість отриманого та неоплаченого відповідачем товару, з урахуванням даної накладної становить 329570,72 грн. Враховуючи часткову оплату отриманого товару суд визначив, що сума заборгованості становить 144570,72 грн. Зважаючи на вимоги ст. 526 ЦК України (435-15) , суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 144570,72 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи, що поставка товару відбулась не в межах укладених сторонами договорів купівлі - продажу, термін виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару сторонами не встановлено, позивач в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України (435-15) , з відповідною вимогою до відповідача не звернувся, зважаючи на вимоги ч.4 ст. 231 ГК України (436-15) , ст. 625 ЦК України (435-15) , суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що відтиск печатки підприємства одержувача на накладній № 4604179 не читається, позивачем оригіналу доручення ЯКМ № 371841 від 6 червня 2006р. виданого відповідачем на ім'я Волянської О.Б. на отримання товару за даною накладною суду не надано, представником відповідача представлено оригінал даної довіреності, яку анульовано і не використано, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за даною накладною у розмірі 38232,14 грн. підлягає скасуванню, а у позові в цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції визнано обгрунтованим та залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущене неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 111-10 ГПК України (1798-12) , як підстави для скасування або зміни судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ"Силган Уайт Кеп Україна" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 року у справі № 15/233-без змін.