15/127(8/305/38) Про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів та зобов'язання вчинити дії - 16.07.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2008 року у справі № 15/127(8/305/38) Господарського суду Чернігівської області за позовом ОСОБА_2, Чернігівська область, до: 1) ОСОБА_1, Чернігівська область; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фондовий союз", м. Чернігів, про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2 -ОСОБА_3 (дов. № 2-926 від 18.02.08 р.);

відповідача -ОСОБА_1 -ОСОБА_4, ОСОБА_5, (дов. № 3168 від 15.07.2008 р.);

У грудні 2007 року позивач -ОСОБА_2 пред'явив у господарському суді позов до відповідачів -ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фондовий союз" про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Вказував, що на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № К/200/06-5 від 5 грудня 2006 року, укладеного між ним (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), від імені та в інтересах якого діяв торговець цінними паперами ТОВ "Регіональний фондовий союз", продавець передав у власність покупця, а останній прийняв пакет простих іменних акцій емітента -ВАТ "Племінний завод "Тростянець" в кількості 2 030 900 штук, номінальною вартістю 25 коп.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами умов договору в частині оплати за передані цінні папери, позивач просив розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів № К/200/06-5 та зобов'язати ОСОБА_1 повернути акції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22 січня 2008 року (суддя Оленич Т.Г.) провадження у справі № 15/127(8/305/38) припинено з підстав, що передбачені п. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала мотивована посиланнями на ту обставину, що спір у даній справі виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як фізичними особами на підставі цивільного договору, а тому спір між сторонами носить цивільно-правовий характер та не підлягає вирішенню у господарських судах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2008 року ухвалу господарського суду скасовано, справу передано на розгляд Господарському суду Чернігівської області.

Постанова мотивована посиланнями на ст. 167 ГК України, ст. 12 ГПК України та на помилковість висновку місцевого суду про припинення провадження у справі, оскільки спірний договір, на думку суду, стосується правовідносин по відчуженню акцій ВАТ "Племінний завод "Тростянець" та підлягає вирішенню у господарському суді.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, ст. 177, ч. 1 ст. 194 ЦК України, ч.1 ст. 167 ГК України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", -просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого суду.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 5 грудня 2006 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), від імені та в інтересах якого діяв торговець цінними паперами ТОВ "Регіональний фондовий союз", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К/200/06-5, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю пакет простих іменних акцій емітента -ВАТ "Племінний завод "Тростянець" в кількості 2 030 900 штук, номінальною вартістю 25 коп., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання спірного договору та зобов'язання відповідача -ОСОБА_1 повернути цінні папери, позивач зазначив, що даний спір грунтується на корпоративних відносинах, оскільки стосується відносин щодо виникнення, зміни та припинення корпоративних прав якими є акції ВАТ "Племінний завод "Тростянець".

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що переданий спір не є таким, що виник з корпоративних відносин і, виходячи з суб'єктного складу сторін, не підвідомчий господарським судам.

При цьому судом зазначено, що позивач не посилається на порушення вищенаведених його прав як акціонера товариства (у т.ч. позбавлення його права відчуження цінних паперів) та будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує на неналежне виконання відповідачами умов договору стосовно оплати за передані цінні папери.

Висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Так, згідно ч. 3 ст. 167 ГПК України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч. 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасника товариства, яким також є акціонер, визначені ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник товариства має право:

- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

- вийти в установленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства;

- здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Аналогічні права учасника товариства визначені і ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України. При цьому, вищевказані норми містять застереження, що учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (зокрема, переважне право на купівлю акцій тощо).

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, виходив з того, що даний спір стосується корпоративних прав та відносин і підлягає розгляду господарським судом.

Проте, апеляційним судом не враховано, що спори про визнання права власності на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2008 року у даній справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм права, а ухвала господарського суду Чернігівської області від 22 січня 2008 року залишенню в силі.