Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія"

на ухвалу

від 21.11.2005 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі

№03-11-05/2306

господарського суду

Черкаської області

за позовом

Черкаської обласної спілки споживчих товариств

до

1.Виконавчого комітету Черкаської міської ради

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія"

про

визнання права власності та визнання недійсними рішень

за участю представників сторін

від позивача:

Стець К.I., дов.

від відповідача 1:

у засідання не прибули

від відповідача 2:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Черкаська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, ТОВ "Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки", ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія", ДП "Славутич" ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія", ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія "Славутич" про визнання недійсними рішень виконавчого комітету.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 22.04.03 Верховного Суду України судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 16.01.04 господарський суд Черкаської області припинив провадження стосовно ТОВ "Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки", ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія", ДП "Славутич" ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія", ТОВ "Українська виробничо-торгова компанія "Славутич" та залучив до участі в справі в якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія".

При новому розгляді справи позивачем уточнювались позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.02.03 №№105-107 та визнання права власності на майно, а також щодо визнання недійсними п.п. 1, 2 протоколу №2 від 01.07.02 загальних зборів та ст. 3 установчого договору ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія".

ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія" звернулась до господарського суду з зустрічним позовом у справі, заявивши вимоги про стягнення з позивача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 52419759 грн.

Ухвалою від 23.08.05 господарський суд Черкаської області (колегія суддів у складі: Єфіменка В.В. -головуючого, Потапенко В.В., Анісімова I.А.) відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви як такої, що не є взаємно пов'язаною з вимогами первісного позову, а також прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, залишив без задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на майно позивача.

Ухвалою від 06.09.05 Київський міжобласний апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія" на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою від 21.11.05 Київський міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Мостової Г.I. -головуючого, Конюшка К.В., Мамонтової О.М.) вказану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в прийнятті зустрічної позовної заяви залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) через ненадання скаржником оригіналу зустрічної позовної заяви, а в решті вимог припинив апеляційне провадження, оскільки ухвала в цій частині не підлягає оскарженню.

Ухвалою від 23.06.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія", в якій заявлено вимоги про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправомірністю відхилення судом апеляційної інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи і, як наслідок, залишення апеляційної скарги без розгляду. Також скаржник заперечує проти висновків суду першої інстанції стосовно прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог та відхилення клопотання відповідача про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.

16.07.08 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення в судове засідання уповноваженого представника з підстав його термінового відрядження. У засіданні судова колегія відхилила вказане клопотання за відсутністю достатніх підстав для такого відкладення, а також зважаючи на те, що нез'явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи по суті без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія" звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.08.05, яка була прийнята до провадження.

У зв'язку з задоволенням клопотання апелянта, заявленим через відрядження його належного представника, суд апеляційної інстанції розгляд справи відклав. Одночасно суд зобов'язав скаржника подати до канцелярії суду до 10.10.05 оригінал зустрічної позовної заяви, у прийнятті якої йому було відмовлено оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції.

Проте апелянт витребувані судом документи не подав, натомість, 21.11.05 повторно заявив клопотання про відкладення розгляду справи на 20 днів, оскільки його належний представник перебуває на лікарняному, зазначивши також про необхідність врахування судом обставин стосовно намірів вказаного представника щодо відрядження до Російської Федерації на термін з 01.12.05 до 08.01.06.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у судовому засіданні 21.11.06 у задоволенні вказаного клопотання відмовив, оскільки заявником не надано доказів, що підтверджують викладені ним обставини.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач зазначає про неправомірність відхилення його повторного клопотання про відкладення розгляду справи. Проте касатор жодним чином не спростовує обставини ненадання ним згідно з вимогами ст. 33 ГПК України (1798-12) відповідних доказів при зверненні до суду апеляційної інстанції з вказаним клопотанням, до якого не додано жодних доказів. До касаційної скарги з цього приводу надано лише наказ про зобов'язання Круся Ю.I. передати секретарю на зберігання справу №03-11-05/2306 у зв'язку з перебуванням на лікарняному, тобто скаржником не надано доказів, які у встановленому порядку засвідчують тимчасову непрацездатність його представника. До того ж скаржником жодним чином не доведені обставини щодо неможливості здійснення його представництва іншими представниками, у тому числі керівником.

Оскаржуваною ухвалою від 21.11.06 суд апеляційної інстанції залишив без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія" в частині оскарження відмови в прийнятті його зустрічної позовної заяви, оскільки скаржник без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для здійснення апеляційного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України (1798-12) апеляційна скарга повинна містити, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.

Відповідно до ч. 1 ст. 38, 99 ГПК України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребування необхідних для вирішення спору документів і матеріалів є обов'язком суду, у тому числі апеляційної інстанції, яка переглядає справи за правилами їх розгляду в першій інстанції з урахуванням особливостей та користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що зустрічна позовна заява повернута судом першої інстанції заявникові та в матеріалах справи відсутня, при оскарженні ухвали про її повернення оригінал цієї заяви мав бути поданий додатково. Проте вищевказані положення процесуального законодавства не були дотримані скаржником при зверненні з апеляційною скаргою, а також на вимогу суду.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення скаржником суду апеляційної інстанції про неможливість надання ним до 10.10.05 або до судового засідання у справі, призначеного на 21.11.06, витребуваного судом оригіналу зустрічної позовної заяви, яка необхідна для встановлення обставин щодо правомірності або неправомірності залишення її без розгляду судом першої інстанції.

Звертаючись з касаційною скаргою, касатор також не навів поважні причини невиконання ним вимог, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції. Зазначення з цього приводу про перебування його представника на лікарняному з 18.11.05 не підлягає прийняттю до уваги, оскільки скаржника зобов'язано подати відповідні документи до 10.10.05, до того ж такий обов'язок не пов'язаний з особою певного представника.

З огляду на вищевикладені обставини щодо ігнорування скаржником вимог ухвали суду апеляційної інстанції судова колегія дійшла висновку про недотримання ним положень ч. 2 ст. 22 ГПК України (1798-12) , а також про правомірність часткового залишення судом апеляційної інстанції без розгляду апеляційної скарги як такої, що не відповідає вимогам ст. 94 ГПК України (1798-12) .

Крім того, оскарженою в апеляційному порядку ухвалою суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та залишив без задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на майно позивача.

Відповідно до ст. 106 ГПК України (1798-12) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Вжиття заходів до забезпечення позову врегульовано ст. 67 ГПК України (1798-12) , яка передбачає оскарження лише ухвали про забезпечення позову, а не ухвали про залишення без задоволення клопотання з цього приводу. Також Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено оскарження ухвал про прийняття позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (1798-12) .

Зважаючи на вищевказані положення процесуального законодавства, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції в частині прийняття до розгляду заяви позивача та відмови в задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову була прийнята судом апеляційної інстанції до провадження помилково. Отже, суд апеляційної інстанції правильно припинив апеляційне провадження в цій частині за відсутністю правових підстав для розгляду апеляційної скарги з цього приводу.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.05 у справі №03-11-05/2306 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.