38/126 Про визнання недійсним аукціону - 06.11.2008 Прийняття

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.11.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.06.08 господарського суду міста Києва (суддя Власов Ю.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 04.09.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Ропій Л.М., судді –Буравльов С.І., Попікова О.В.) апеляційну скаргу Нацбанку залишено без задоволення, а рішення від 12.06.08 господарського суду міста Києва –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що матеріалами справи підтверджено, що Біржа провела аукціон, про визнання недійсним результатів якого ставиться питання у даному спорі, за дорученням та від імені Нацбанку на підставі постанови його Правління.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Нацбанк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій (з урахуванням письмових уточнень) просить рішення від 12.06.08 господарського суду міста Києва та постанову від 04.09.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким визнати недійсними результати аукціону, який відбувся 12.10.07 з продажу нерухомого майна Нацбанку, а саме: виробничих корпусів № 5 та № 6, що знаходяться на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку; протокол № 1 проведення аукціону з продажу майна Банкнотно-монетного двору Нацбанку від 12.10.07 і розірвати договір від 06.09.07 № 07-12-21, укладений між Нацбанком та Біржею про надання послуг з організації продажу майна.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 116 Конституції України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 136 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п.п. "і"п. 18 ч. 2 ст. 5, ст. 7 Закону України "Про управління об‘єктами державної власності", абз. 2, 7 п. 6 Порядку відчуження об‘єктів державної власності (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.07 (803-2007-п) ), розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07 № 1231-р (1231-2007-р) .

У своїх відзивах на касаційну скаргу Біржа та Товариство щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просять касаційну скаргу Нацбанку залишити без задоволення, а оскаржені рішення та постанову – без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що Нацбанк звернувся з позовом у даній справі про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 12.10.07 з продажу нерухомого майна Нацбанку: а саме виробничих корпусів № 5 та № 6, що знаходяться на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку; визнання недійсним протоколу № 1 проведення аукціону з продажу майна Банкнотно-монетного двору Нацбанку від 12.10.07; та розірвання договору від 06.09.07

№ 07-12-21 про надання послуг з організації продажу майна, укладеного між Нацбанком та Біржею.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 16.03.06 Правлінням Нацбанку була прийнята постанова № 93 "Про реалізацію виробничого корпусу № 5 та корпусу № 6 Банкнотно-монетного двору", якою було постановлено: вважати за доцільне реалізувати відповідно до вимог законодавства України виробничий корпус № 5 та корпус № 6 Банкнотно-монетного двору з урахуванням землевідведення як такі, що не використовуються; Банкнотно-монетному двору разом із виконавчим директором з адміністративних питань організувати оцінювання зазначених об'єктів та визначення покупця на конкурсних засадах; Банкнотно-монетному двору укласти та підписати договір про реалізацію вказаних об'єктів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з урахуванням вказаної постанови Правління Нацбанк звернувся до Біржі з листом № 35-22-014/2434-9021 в якому просив провести маркетингові дослідження з продажу майна, та в разі позитивного вирішення цього питання надання у зв'язку з цим послуг з організації продажу майна під торгово-складські операції Банкнотно-монетного двору Нацбанку відповідно до законодавства України та Закону України "Про Національний банк України" (679-14) , яке перебуває на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку, а саме: виробничий корпус № 5 та корпус № 6, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Меліоративна, 6.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що 06.09.07 між Нацбанком та біржею було укладено договір № 07-12-211 про надання послуг по організації продажу майна (далі –Договір), відповідно до умов якого Нацбанк (Замовник) доручив, а Біржа (Виконавець) взяла на себе зобов'язання від імені та за рахунок Нацбанку надати послуги по організації продажу майна, яке перебуває на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку (що підтверджується довідкою про право власності на нерухоме майно від 03.09.07 № 10-009/63), на підставі постанови Правління Нацбанку від 16.03.06 № 93, а саме: виробничого корпусу № 5 та корпусу № 6, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Меліоративна, 6.

Також, судами встановлено, що відповідно до п. 1.2 Договору Нацбанк доручив Біржі провести дослідження, здійснити рекламні заходи та надати послуги щодо організації продажу майна згідно з чинним законодавством України; надавати потенційним покупцям за їх рахунок інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в торгах, порядку розрахунків, інші послуги, пов'язані з реалізацією даного майна.

При цьому, встановлено, що згідно з п. 1.3 Договору стартова ціна продажу майна згідно листа Нацбанку складає 46 537945,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що п. 2.1.1 Договору сторони передбачили, що при виконанні цього Договору Нацбанк зобов'язується своєчасно надавати Біржі повну необхідну інформацію та документи щодо надання послуг по організації продажу майна на торгах, а саме: затверджену копію документу, яким дозволено відчуження майна; технічну документацію на майно; звіт про оцінку з рецензією; інші правові документи.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору Біржа зобов‘язалась надати комплекс послуг по організації продажу майна в термін, який не перевищує 60 днів з дня підписання сторонами цього договору.

Разом з тим, судами встановлено, що у п. 3.3 Договору сторони погодили, що при необхідності, уцінка майна проводиться відповідно до вимог чинного законодавства. Якщо після оголошення початкової вартості продажу в ході торгів учасники не висловлять бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою ціною, ліцитатор має право знизити вартість об'єкта, але не більше як на 10 відсотків. Якщо майно не продано на перших торгах, початкова ціна на це майно може бути зменшена Нацбанком не більше як на 30 відсотків. Майно виставляється на повторні торги строком на 30 днів.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно п. 4.1 Договору вартість послуг Біржі становить 19000,00 грн., в т.ч. ПДВ, а відповідно до п. 5.1 Договору Нацбанк взяв на себе зобов'язання здійснити оплату Біржі за надані послуги у розмірі, передбаченому п. 4.1 цього Договору протягом п'яти робочих днів після надання послуг на підставі протоколу про проведення торгів та акта, підписаного уповноваженими особами сторін.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих сторонами доказів у справі, засідання аукціонного комітету відбулось 07.09.07 та за його результатами було прийнято рішення про призначення проведення аукціону на 12.10.07 об 11:00 годині та встановлення кроку аукціону в розмірі 10% від початкової вартості майна (відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств" (малу приватизацію). Водночас, відповідно до п. 7 ст. 16 вказаного Закону було встановлено кінцевий термін прийому заяв від учасників за три доби до початку аукціону.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.09.07 в газеті "Торги. Майно. Контракти" було опубліковано оголошення Біржі про проведення 12.10.07 аукціону з продажу нерухомого майна –нежитлових будівель: корпусу № 5 та корпусу № 6, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Меліоративна, 6, початковою вартістю 46 537945,00 грн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно протоколу № 1 від 12.10.07 про проведення аукціону з продажу майна Банкнотно-монетного двору Нацбанку, 12.10.07 було проведено аукціон з продажу майна Банкнотно-монетного двору Нацбанку, а саме: виробничого корпусу № 5 та корпусу № 6 в м.Києві по вул.Меліоративна, 6 з початковою ціною 46 537945,00 грн. При цьому, встановлено, що відповідно до зазначеного протоколу на участь в аукціоні було подано дві пропозиції: Товариства та ТОВ "МТМ-К"; стартова ціна –46 537945,00 грн., з урахуванням ПДВ; крок аукціону –10% від стартової ціни продажу; ліцитатором було запропоновано ціну на майно в розмірі 46 537945,00 грн.; учасниками аукціону було запропоновану ціну в розмірі 46 537945,00 грн.; переможцем аукціону визнано Товариство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, фактично, об'єктом дослідження у даній справі є визначення правомірності продажу з аукціону державного нерухомого майна, що перебуває на праві повного господарського відання Нацбанку та знаходиться на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-XIV (далі Закон № 679-XIV (679-14) ) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 679-XIV Нацбанк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Разом з тим, за змістом ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність такого суб‘єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 вказаного Кодексу управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Водночас, ч. 6 ст. 141 Господарського кодексу України встановлено, що відчуження державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

За змістом ст. 345 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб здійснюється шляхом приватизації.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"від 06.03.92 № 2171-XII (далі – Закон № 2171-XII (2171-12) ) Фонд державного майна України затверджує переліки об'єктів, які перебувають у державній власності, і підлягають продажу на аукціоні. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередніми судовими інстанціями факту затвердження у визначеному порядку спірних об‘єктів нерухомості у відповідному переліку, не встановлено.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 № 185-V (185-16) (далі – Закон № 185-V (185-16) ).

За змістом Закону № 185-V (185-16) повноваження щодо реалізації прав держави як власника об'єктів державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб здійснюються Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними ст. 4 цього Закону.

Підпунктом "і" пункту 2 статті 7 Закону № 185-Vвизначено компетенцію Фонду державного майна України щодо надання дозволу (погодження) на відчуження нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна у випадках, встановлених законодавством.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що на момент проведення аукціону (12.10.07) постанова Правління Нацбанку № 5 від 16.03.06 "Про реалізацію виробничого корпусу № 5 та корпусу № 6 Банкнотно-монетного двору", потребувала погодження Фонду державного майна України, проте матеріалами справи одержання такої згоди не доведено.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно приписів ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"від 04.03.92 № 2163-XII приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним в идом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що відповідно до ст. 20 Закону № 2171-XII аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої ст. 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про правомірність вимог Нацбанку про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 12.10.07 з продажу нерухомого майна Нацбанку (виробничих корпусів № 5 та № 6, що знаходяться на балансі Банкнотно-монетного двору Нацбанку) та протоколу № 1, складеного за наслідками проведення такого аукціону.

Щодо вимог про розірвання договору від 06.09.07 № 07-12-21, укладеного між Нацбанком та Біржею про надання послуг з організації продажу майна, колегія суддів Вищого господарського суду України з урахуванням наведеної мотивації вважає за необхідне застосувати положення ст. 651 Цивільного кодексу України, якими визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у випадках, встановлених законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

На наведені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, а апеляційний суд переглядаючи справу зазначеним порушенням чинного законодавства, допущеним місцевим судом, належної правової оцінки не надав, а тому рішення попередніх судових інстанцій є такими, що прийняті з помилковим застосуванням норм права, у зв‘язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Разом з тим, виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України, колегія суддів Вищого господарського суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Вищого господарського суду України та його завданням щодо забезпечення законності у здійсненні правосуддя.

Водночас, з урахуванням встановлених обставин по справі та повноважень, закріплених у п. 2 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість прийняття нового рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу Національного банку України № 35-12-014/82-2817 від 22.09.08 задовольнити.

Рішення від 12.06.08 господарського суду міста Києва та постанову від 04.09.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 38/126 господарського суду міста Києва скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними результати аукціону, який відбувся 12.10.07 з продажу нерухомого майна Національного банку України, а саме виробничих корпусів № 5 та № 6, що знаходяться на балансі Банкнотно-монетного двору Національного банку України.

Визнати недійсним протокол № 1 проведення аукціону з продажу майна Банкнотно-монетного двору Національного банку України від 12.10.07.

Розірвати договір від 06.09.07 № 07-12-21, укладений між Національним банком України та товарною біржею "Універсальна товарно-сировинна біржа", про надання послуг з організації продажу майна.