Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі),

Заріцької А.О.,

Катеринчук Л.Й.

розглянувши

касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод", м. Армянськ Автономної Республіки Крим

на постанову

та рішення

від 27.03.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

від 20.02.2008 р. господарського суду Автономної Республіки Крим

у справі

№ 2-9/14334-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом

науково-виробничого підприємства "Пластополімер", с. Андрусове Сімферопольського району

до

1. Армянської міської Ради, м. Армянськ Автономної Республіки Крим

2. відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод", м. Армянськ Автономної Республіки Крим

про

усунення перешкод в користуванні своїм майном та припинення права власності відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод" земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

науково-виробничого підприємства "Пластополімер"-Бреждіна Г.О., дов.,

відкритого акціонерного товариства

"Сивашський аніліно-фарбовий завод" - Космачевський Ю.I., дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 20.02.2008 р. (суддя -Н.С. Пєтухова), що прийнято у справі № 2-9/14334-2007 позов науково-виробничого підприємства "Пластополімер" (далі -Позивач, Підприємство) до Армянської міської Ради (далі -Відповідач 1, Міськрада) та до відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод" (далі -Відповідач 2, Товариство) про усунення перешкод в користуванні своїм майном та припинення права власності Товариства земельної ділянки задоволений частково: Відповідача 2 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, встановлені щодо спірної земельної ділянки та спірних об'єктів нерухомості право постійного користування (постійний сервітут та постійний земельний сервітут).

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Сивашський аніліно-фарбовий завод" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20.02.2008 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 р. (головуючий суддя -Ткаченко М.I., судді: Антонова I.В., Котлярова О.Л.) рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20.02.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства - без задоволення, а позивача замінено на правонаступника -товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Пластополімер" .

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Сивашський аніліно-фарбовий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року та рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20.02.2008 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 181, 391, 396, 401, 402, 404 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 59 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст. 98, 99, 100 Земельного кодексу України (2768-14) , а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 58 ГПК України (1798-12) встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог заявлені вимоги про усунення права користування майном, що належить Підприємству, шляхом забезпечення Відповідачем 1 проходу до цього майна та встановлення права постійного сервітуту на право користування шляхом, що веде до майна Підприємства. Між тим, вказані вимоги мають окремі підстави виникнення і окремі докази. Так, вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом забезпечення проходу, що належить іншому власникові, можливий після встановлення права на користування чужим майном, а підставою такої вимоги може бути порушення відповідного права, яке підтверджується зокрема документом про недопуск, складеному уповноваженою особою у встановленому порядку.

Судами попередніх інстанцій в порушення положень ст.ст. 391, 396 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ) не були з'ясовані обставини щодо вчинення Товариством перешкод Підприємству в користуванні та порушень з боку Відповідача 2 права Підприємства на користування майном, щодо якого заявлені вимоги про усунення перешкод в користуванні.

Для встановлення ж постійного сервітуту на право користування чужим майном, якнайменше необхідно з'ясувати належність права власності щодо майна, відносно якого є вимоги про встановлення сервітуту. Судами першої інстанції відповідні обставини досліджені не були та відповідні докази не витребувані.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на наявні у матеріалах справи акти про передачу Товариством закритому акціонерному товариству "Сиваш-хим-Транс" (особі, не залученій до участі у справі) основних засобів від 28.03.2005 року та від 27.12.2004 року, яким (актам) не була дана відповідна правова оцінка, у зв'язку з чим слід зробити висновок про те, що оскаржувані рішення та постанова також були прийняті про права та обов'язки особи, що не була залучена у справі. До того ж, враховуючи що вимоги заявлені про встановлення сервітуту на право постійного користування земельною ділянкою, господарським судам слід було з'ясувати обставини та дослідити докази щодо права власності та володіння відповідною земельною ділянкою та вирішити питання відповідно до вимог ст. 24 ГПК України (1798-12) про залучення до участі у справі відповідних осіб.

Стаття 401 ЦК України (435-15) визначає об'єкти, щодо яких може бути встановлений сервітут (земельні ділянки, природні ресурси, нерухоме майно), тоді як суди при прийнятті оскаржуваних рішень не з'ясовували питання та не встановлювали обставини щодо приналежності об'єктів, відносно яких встановлений сервітут, до одного із вказаних об'єктів, зокрема відносно правового статусу прохідних № 1 та № 2.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувались обставини щодо досудового врегулювання спору про встановлення сервітуту, як це передбачено ст. 402 ЦК України (435-15) . Так, з наявного у матеріалах справи проекту договору на встановлення земельного сервітуту, направленого Підприємством Товариству вбачається, що строк та розмір земельного сервітуту, запропонований для встановлення Підприємством, інші, ніж було встановлено спірними рішенням та постановою судів попередніх інстанцій.

До викладеного слід додати, що згідно п. 1 ст. 401 ЦК України (435-15) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Стаття 98 Земельного кодексу України (2768-14) передбачає, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, відносно якої він встановлений. Визначені норми не були враховані, оскільки не з'ясовувались обставини щодо найменш обтяжливого для Відповідача 2 способу встановлення сервітуту. При цьому, сервітут був встановлений відповідно до доданої до позовної заяви у справі схеми, яка не засвідчена належним чином відповідно до вимог ст. 36 ГПК України (1798-12) . До того ж, судами не було перевірено чи є вказана схема документом, що може підтверджувати відповідні обставини у господарській справі згідно ст. 32 ГПК України (1798-12) , відповідність такої схема дійсності та існування визначених на ній об'єктів в натурі.

У зв'язку із вищезазначеним колегія суддів звертає увагу на те, що в порушення ст.ст. 41, 84 ГПК України (1798-12) судом першої інстанції без належного обгрунтування відхилено клопотання Товариства про призначення землевпорядкувальної експертизи, оскільки визначені вище обставини мають бути вирішені фахівцями із відповідних питань, з участю яких також можливе вирішення питань щодо оптимального для Підприємства та Товариства способу задоволення потреб Позивача у користуванні відповідним майном.

Крім цього, слід зазначити, що сервітут постійного користування земельною ділянкою встановлений для проходу та проїзду до майна Позивача, тоді як нормами ст. 99 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Окрім викладеного, колегія суддів також зазначає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було враховано що відносно Товариства здійснюється провадження у справі про банкрутство та триває ліквідаційна процедура (постанова та ухвала господарського суду Автономної республіки Крим, відповідно, від 10.10.2006 року та від 26.04.2007 року), яка згідно норм розділу III Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачає певний режим та особливості в користуванні та розпорядженні майном банкрута, у тому числі з можливістю його продажу із наслідками у вигляді повного розпорядження таким майном на власний розсуд наступним власником.

Отже, вказані обставини справи судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 32 - 36, 41, 43 ГПК України (1798-12) враховані не були, висновок про наявність підстав для усунення перешкод в користування майном та встановлення постійного земельного та майнового сервітуту зроблений на підставі неповно з'ясованих обставин справи, за відсутністю належних доказів у справі, а відповідні рішення стосуються прав та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

У зв'язку з викладеним, відповідні висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно, з неповним з'ясуванням обставин справи та про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі.

За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи вищезазначені обставини мають знайти належну оцінку та господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ст.ст. 391, 396, 401, 404 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України (2768-14) та ст.ст. 24, 32 - 36, 38, 41, 43, 58, 84, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод" задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року та рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20.02.2008 року у справі № 2-9/14334-2007 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної республіки Крим.