8/244 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 15.07.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Куликівський льонозавод" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом та просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.05.2006р. щодо звернення стягнення у розмірі 690 763,43грн. на його обладнання та цілісний майновий комплекс на користь відповідача у справі -Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що вказаний виконавчий напис видано в порушення вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року, а у випадку якщо це стосується відносин між підприємствами, установами та організаціями (т.1 а.с.3-5).

Відповідач у справі - ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Чернігівського регіонального управління у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що встановлений для вчинення виконавчого напису строк не закінчився, оскільки відповідно до додаткової угоди від 29.05.2005р. до кредитного договору №52 від 17.04.2003р. строк повернення кредиту продовжений до 31.05.2005р. (т.1 а.с.71-72).

Доповнюючи підстави заявлених вимог, позивач посилається на те, що:

- строк повернення кредиту не було продовжено, оскільки відсутні підстави вважати, що договір від імені ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" підписано уповноваженою на те особою;

- виконавчий напис не містить підстав виникнення відповідних прав у відповідача;

- виконавчий напис видано на заборгованість у розмірі 690 763,43грн., між тим, відповідно до договору про відступлення права вимоги №21 від 22.03.2006р., відступлено зобов'язання на суму 660 922,43грн.;

- виконавчий напис вчинено без наявності документів, передбачених Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 (z0283-04) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. №1172 (1172-99-п) ;

- відсутні відомості про отримання ВАТ "Куликівський льонозавод" письмової вимоги;

- договір застави від 17.04.2003р., зареєстрований у реєстрі за №1385, є недійсним (т.1 а.с.96-100)

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16.05.2006р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за №1462, в частині звернення стягнення на обладнання, а саме: верстат 2Н135 у кількості 1шт, 1972 року випуску; верстат шліфувальний 3Б-634 у кількості 1шт, 1972 року випуску; верстат фрезерний 6М-82 у кількості 1шт, 1976 року випуску; верстат строгальний М-85 у кількості 1шт, 1985 року випуску; верстат точильно-шліфувальний у кількості 1шт, 1973 року випуску; верстат токарно-гвинторізний у кількості 1шт, 1972 року випуску; верстат точильно-шліфувальний у кількості 1шт, 1973 року випуску; лінію короткого волокна №1 у кількості 1шт у складу ТЛ-135Л, СКП1-10ЛУ, КПАЛ, ГПВ1 ТУВ-1М; лінію короткого волокна №2 у кількості 1 шт у складі ТЛ-135Л,СКП1-10ЛУ, КПАЛ, ГПВ1, ТУВ-1М; лінію довгого волокна №1 у кількості 1шт у складі рулонорозм., транспортер, СММ, МТА-1Л, РП-5УМ, ТУВ-1М та задоволення за рахунок отриманого від реалізації заставного майна, на яке звертається стягнення, вимог ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" в частині пені по прострочених відсотках у сумі 21 136,52грн. та 7 175грн. комісії, а також 283,48грн. плати за вчинення виконавчого напису. В решті позову відмовлено (т.1 а.с.141-146).

Рішення суду першої інстанції щодо визнання частково недійсним виконавчого напису мотивовано тим, що:

- сума, що підлягає стягненню в рахунок сплати пені по прострочених відсотках та комісії, визначена неправильно;

- предмет застави сторонами змінено, у зв'язку з чим неправомірно звернуто стягнення на обладнання, яке не є предметом застави на момент вчинення напису;

- безспірні вимоги відповідача складають суму 662 451,91грн., отже, плата за вчинення виконавчого напису мала становить 6 624,52грн., у зв'язку з чим є таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис в частині стягнення 283,48грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2008р. рішення господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007р. залишено без змін (т.2 а.с.47-52).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Куликівський льонозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору у даній справі встановлені наступні обставини.

17.04.2003р. між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" та ВАТ "Куликівський льонозавод" укладено кредитний договір №52, в силу якого ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" брав на себе зобов'язання надати позивачу кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 150 000грн. у термін до 16.04.2004р. на умовах повернення кредиту, сплаті відсотків та комісійної винагороди, розмір, строк та порядок оплати яких визначені цим договором.

17.04.2003р. між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" та ВАТ "Куликівський льонозавод" укладено договір застави, який посвідчено нотаріально, відповідно до якого у заставу, з метою часткового забезпечення виконання зобов'язань, що виникли з кредитного договору №52 від 17.04.2003р., в частині повернення кредиту у розмірі 150 000грн. та сплати відсотків у за користування, передано обладнання позивача, визначене п.1.2 вказаного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 08.05.2003р. до договору застави від 17.04.2003р., яка посвідчена нотаріально, що підписана ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" та ВАТ "Куликівський льонозавод", договір застави від 17.04.2003р. викладено у новій редакції. Укладаючи таку додаткову угоду, сторонами змінено предмет застави на цілісний майновий комплекс позивача, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, визначено, що заставою забезпечуються виконання зобов'язань по поверненню кредиту у розмірі 265000грн. та сплаті відсотків за користування таким кредитом.

Сторонами угод неодноразово змінювались розмір кредиту та умови його надання, про що укладені додаткові угоди.

Зокрема, відповідно до додаткової угоди від 29.05.2005р. внесено зміни до кредитного договору №52 від 17.04.2003р. Так, вказаною угодою збільшено строк повернення кредиту до 31.12.2005р., розмір якого попередніми угодами збільшено до 475 000грн.

22.03.2006р. між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" в особі директора Чернігівського регіонального управління та ВАТ "Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір №21, за умовами якого відповідачу відступлено право вимагати від ВАТ "Куликівський льонозавод" виконання зобов'язань, що виникли в силу кредитного договору №52 від 17.04.2003р., а саме щодо сплати платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам та іншим платежам, неустойки. Крім того, відповідачу відступлені права вимоги за: договором застави від 17.04.2003р.; договором поруки від 17.04.2003р. №КД/52/17/04/03, який укладено між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" та ОСОБА_2; договорами страхування №2 від 13.05.2003р., №3 від 13.05.2003р., який укладено між ЧОУ АТ "УПСК" та позивачем.

Відповідно до додатку до договору №21 від 22.03.2006р., заборгованість на момент укладення договору становила 660 922,43грн., у т.ч. 475 000грн. основна заборгованість, 122 708,03грн. та 31 331,99грн. відсотки за користування, 12 482,41грн. пеня, 19 400грн. комісія.

30.03.2006р. відступлення права вимоги за кредитним договором №52 від 17.04.2003р. та договором застави від 17.04.2003р. здійснено ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" в особі директора Чернігівського регіонального управління відповідачу у нотаріальній формі.

16.05.2006р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу видано виконавчий напис, відповідно до якого пропонувалось звернути стягнення на обладнання, визначене у договорі застави від 17.04.2003р., та цілісний майновий комплекс, які належать на праві власності ВАТ "Куліківський льонозавод". Відповідно до виконавчого напису пропонувалось за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна задовольнити вимоги ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 690763,43грн. (у т.ч. 475 000грн. заборгованість по кредиту, 172 259,20грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом, 24 104,23грн. пеня по прострочених відсотках, 19 400грн. комісії), а також плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 6 908грн.

Зазначений виконавчий напис у даній справі позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений виконавчий напис таким, що частково не підлягає виконанню, і такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано підтриманий апеляційною інстанцією з огляду на таке.

В силу ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переляк документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету М іністрів України від 29.06.99р. №1172 (1172-99-п) .

Відповідно до Переліку, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст.88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судами встановлено, що виконавчий напис від 16.05.2006р. вчинено на підставі вказаних документів та з дотримання встановленого строку. При цьому, судами обгрунтовано відхилені твердження позивача щодо пропущення встановленого ст.88 Закону строку, оскільки з'ясовано, що строк повернення кредиту сторонами продовжено до 31.12.2005р., відповідно до додаткової угоди від 29.05.2005р. (т.1 а.с.79).

Однак, колегія суддів погоджується з тим, що спірним виконавчим написом безпідставно звернуто стягнення на обладнання, яке не є предметом застави. Так, судами встановлено, що, в силу внесених 08.05.2003р. за взаємною згодою сторін кредитного договору змін до договору застави, ними договір застави від 17.04.2003р. викладено у новій редакції, згідно якої у заставу передається лише майновий комплекс.

Таким чином, на момент звернення стягнення відповідно до виконавчого напису обладнання не перебувало у заставі, у зв'язку з чим на нього помилково звернуто стягнення, що вірно встановлено судами.

Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до ст.20 Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У спірному виконавчому написі вказано про задоволення вимог відповідача лише в частині пені по прострочених відсотках, розмір якої, згідно заяви відповідача про вчинення виконавчого напису, становить 2 967,71грн., у зв'язку з чим з чим до суми пені по прострочених відсотках, яка зазначена у виконавчому написі, необґрунтовано включено 21 136,52грн., що є пенею, яка нарахована за прострочення терміну повернення кредиту, вимоги в частині якої при вчиненні виконавчого напису не були задоволені.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню спірного виконавчого напису в частині звернення стягнення 21 136,52грн. в рахунок пені по прострочених відсотках.

Також колегія суддів погоджується з правильністю висновку судів щодо визнання таким, що не підлягає виконанню спірного виконавчого напису в частині вимог про стягнення комісії у розмірі 7 175грн., оскільки відповідно до розрахунку комісія складає 12 225грн., а не 19 400грн.

Обґрунтовано судом першої інстанції, що правомірно підтримано апеляційною інстанцією, зменшено розмір відшкодування плати за вчинення виконавчого напису до 6 624,52грн., з урахуванням зменшення загальної суми, на яку звернуто стягнення.

Посилання скаржника на те, що, відповідно до договору №21 від 22.03.2006р. про відступлення права вимоги, до відповідача перейшло право вимоги лише у розмірі 690 763,43грн., що визначено додатком до цього договору, безпідставні.

Так, додатком до договору визначено розмір вимог на момент укладення вищевказаного договору, тобто станом на 22.03.2006р. При цьому, згідно п.1 договору, визначено, що здійснюється відступлення прав вимоги від позивача і щодо платежів за кредитом, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам, іншим платежам, неустойки, право на отримання яких виникне після укладення цього договору, до повного виконання зобов'язань.

Помилкові посилання скаржника на ч.5 ст. 20 Закону України "Про заставу", відповідно до якої до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Вказана частина ст.20 Закону, не регулює спірні правовідносини, оскільки відповідачу у даному випадку лише передано право вимоги. При цьому, вказана особа не виступала поручителем позивача і не здійснювала за позивача виконання зобов'язань за кредитним договором.

Виконання відповідачем умов договору №21 від 22.03.2006р. в частині здійснення оплати, передбаченої п.6 договору, на користь ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" не є предметом спору у даній справі. Встановлення цього факту не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки набуття відповідного права вимоги, в силу умов договору №21 від 22.03.2006р. про відступлення права вимоги, не пов'язано з моментом здійснення такої оплати. Крім того, слід зазначити, що матеріали справи містять відповідні докази, що досліджувались судами (т.1 а.с. 135).