Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

До початку судового засідання, яке розпочалося 15 липня 2008 року об 11 год. 10 хв., надійшло клопотання ТОВ "В.А.Л." від 15.07.2008 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке (клопотання) підлягає відхиленню з тих мотивів, що згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згодом для розгляду питання про відвід колегії суддів у даній справі було оголошено перерву до 12 год. 20 хв. цього ж дня. Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.07.2008 заяву ТОВ "В.А.Л." про відвід колегії суддів у даній справі залишено без задоволення.

В подальшому під час судового засідання, яке було продовжено об 12 год. 20 хв., на запитання головуючого Овечкіна В.Е. щодо надання пояснень по суті доводів касаційної скарги Севастопольської міської ради представник ТОВ "В.А.Л." Макєєнко О.І. відмовився від надання будь-яких пояснень.

Вже після фактичного завершення судового засідання та оголошення колегією суддів вступної та резолютивної частини постанови у даній справі представником ТОВ "В.А.Л." Макєєнко О.І. вдруге було подано заяву про відвід колегії суддів, про що свідчить реєстрація такої заяви канцелярією Вищого господарського суду України об 12 год. 35 хв., а також подано безпредметне клопотання про ознайомлення з копією аудіозапису касаційного процесу, оскільки перед початком судового засідання клопотання про здійснення такого аудіозапису товариством не подавалося.

Колегією не може бути прийнято до уваги повторну заяву про відвід колегії суддів, яка прямо суперечить змісту ч.4 ст. 20 ГПК України, згідно якої відвід повинен заявлятися до початку вирішення спору та у виняткових випадках після початку розгляду справи по суті, але аж ніяк не після завершення розгляду справи касаційною інстанцією, що має місце у даному випадку.

Окрім того, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено право сторін, зокрема, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В порушення приписів ч.3 ст. 22 ГПК України представник ТОВ "В.А.Л." Макєєнко О.І. вдався до зловживання своїми процесуальними правами шляхом заявлення немотивованих відводів одного й того ж характеру та подання не заснованих на вимогах закону клопотань про ознайомлення з копією аудіозапису касаційного процесу. З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України вважає, що єдиною метою таких дій є штучне затягування судового процесу, а тому визнає за необхідне розглянути по суті касаційну скаргу в даній справі.

Колегія враховує, що з метою забезпечення добросовісного користування сторонами належними їм процесуальними правами наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень.

Водночас стосовно поданої ТОВ "В.А.Л." 10.07.2008 року касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України від 01.07.2008, якою було прийнято до провадження касаційну скаргу Севастопольської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України надсилає касаційну скаргу (подання) разом із справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня надходження скарги (подання). Враховуючи обставини надходження 10.07.2008 року до Вищого господарського суду України поданої товариством касаційної скарги на ухвалу від 01.07.2008 та закінчення перебігу вищевказаного 10-денного строку лише 21.07.2008 року (ч.3 ст.51 цього Кодексу), Вищим господарським судом України на даний час (15.07.2008 року) не порушуються приписи ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після завершення касаційного перегляду Вищим господарським судом України постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 у справі №5020-4/125 касаційна скарга на ухвалу Вищого господарського суду України від 01.07.2008 разом зі справою буде надіслана до Верховного Суду України відповідно до вимог ч.4 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, згідно зі ст. 111-14 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку до Верховного Суду України постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання).

Водночас, як вбачається зі змісту статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України, ухвали Вищого господарського суду України про порушення касаційного провадження не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. №8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.Враховуючи наведене, дії ТОВ "В.А.Л." щодо оскарження до Верховного Суду України ухвали Вищого господарського суду України від 01.07.2008 про порушення касаційного провадження у даній справі фактично спрямовані на затягування розгляду справи та також свідчать про зловживання заявника своїми процесуальними правами, якими відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані користуватися добросовісно.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 21.04.2008 (суддя Остапова К.А.) позов задоволено у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме для будівництва готельного комплексу, та відсутністю введення його в експлуатацію у встановлений термін.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 (судді: Антонова І.В., Котлярова О.Л., Маслова З.Д.) рішення скасовано, в позові відмовлено з мотивів доведеності використання відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням – для будівництва готельного комплексу.

Севастопольська міська рада в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на той факт, що в період з квітня 2002 року по серпень 2005 року орендар фактично не використовував надану йому земельну ділянку, потім в період з серпня по грудень 2005 року на підставі виданого йому дозволу на виконання будівельних робіт від 02.08.2005, строк дії якого закінчився 31.12.2005р., виконав незначний обсяг будівельних робіт (підвал, 1-ий поверх і початок 2-ого поверху 16-типоверхового готельного комплексу), а з початку 2006 року і по даний час будівництво на вказаній земельній ділянці не проводиться. Причому встановлений п.3.2.2 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 граничний термін для здачі завершеного будівництвом готельного комплексу (не пізніше 01.05.2007 року) вже давно минув, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та п.8.2 договору є безумовною підставою для його дострокового розірвання у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та в присутності у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню із залишенням без змін рішення від 21.04.2008 з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що:

18 грудня 2001 року рішенням сесії Севастопольської міської ради № 995 товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." передано строком до 1 січня 2027 року в оренду земельну ділянку площею 0,40 га по вул.Катерна (бухта Карантинна) для будівництва готельного комплексу з віднесенням цих земель до земель населених пунктів, наданих для іншої комерційної мети відповідно до пункту 1.11.6 Українського класифікатора цільового використання землі.

Відповідно до пункту 2.6 цього рішення відповідач був зобов’язаний здійснити будівництво об’єкта протягом не більше п’яти років (а.с.9,10).

11 квітня 2002 року на виконання вказаного рішення між Севастопольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0, 40 га, що розташована у Ленінському районі міста Севастополя по вул. Катерній (бухта Карантинна), наданої для будівництва готельного комплексу.

Згідно з пунктом 1.4 договору вказана земельна ділянка передається товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." з метою будівництва готельного комплексу.

Підпунктом "з" пункту 3.2.2 договору орендар зобов’язаний здати в експлуатацію закінчений будівництвом готельний комплекс державній приймальній комісії в нормативний термін, що встановлений проектом будівництва, але не пізніше 1 травня 2007 року.

Договір укладено строком до 1 січня 2027 року з моменту його державної реєстрації.

29 квітня 2002 року договір оренди зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №84.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Севастопольської міськдержадміністрації від 30.08.2007 №1834 (а.с.20), надісланого на запит позивача, дозвіл на виконання робіт по будівництву готельного комплексу по вул.Катерній, корпус 2 (перша черга будівництва) був наданий забудовнику –ТОВ "В.А.Л." (№251/661 від 02.08.2005), строк дії якого сплинув 31.12.2005р., об'єкт будівництва в експлуатацію не вводився.

Згодом листом від 07.09.2007 №1834 Управління містобудування та архітектури Севастопольської міськдержадміністрації додатково повідомило Севастопольську міську раду про те, що протягом двох років будівництво готельного комплексу по вул.Катерній не ведеться по причині відсутності фінансування. Якість виконаних робіт (підвал, 1-ий поверх і початок 2-ого поверху 16-типоверхового готельного комплексу) не відповідає вимогам ДБН В 1.1-12-2006 "Будівництво в сейсмічних районах України". Об'єкт незавершеного будівництва знаходиться у вкрай незадовільному стані.

Відповідно до листа Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Севастополі від 15.01.2008 №57 (а.с.23) вказаним Управлінням було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці площею 0,40 га, розташованої по вул. Катерній (бухта Карантинна), наданій товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." в оренду.

В ході перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці площею 0,02 га знаходиться недобудована будівля, інша частина земельної ділянки не освоєна, не огороджена, на момент огляду будь-які будівельні або інші роботи не ведуться.

Листом від 22.02.2008 №03-15/772 (а.с.24,25) Севастопольська міська рада звернулась до ТОВ "В.А.Л." з пропозицією розірвати договір оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх договірних зобов'язань, однак відповіді не отримала. Одержання даного листа 03.03.2008 року уповноваженою особою відповідача підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26).

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24,25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та договору оренди землі від 11.04.2002, пунктом 3.2.2 передбачено обов'язок відповідача здати до експлуатації закінчений будівництвом готельний комплекс державній приймальній комісії в нормативний термін, що встановлений проектом будівництва, але не пізніше 01.05.2007 року.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за вимогою однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково на підставі рішення суду, у випадку невиконання сторонами (однією із сторін) своїх обов'язків, що передбачені ст.ст. 22, 23 Закону України "Про оренду землі" та дійсним договором, за випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, що суттєво перешкоджає передбаченому договором оренди порядку використання земельної ділянки, а також на підставах, що передбачені Земельним кодексом (2768-14) та іншими законами України.

Викладене свідчить про обгрунтованість позовних вимог.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що :

У відповідності до частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем всіх зобов’язань, покладених на нього вимогами даної статті.

У відповідності до пункту 1.4 та підпунктів "є" та "з" пункту 3.2.2 за орендарем закріплений обов’язок здійснювати реконструкцію та будівництво на орендованій земельній ділянці відповідно до проектної документації, узгодженої у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 2 серпня 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." був отриманий дозвіл на виконання робіт з будівництва готельного комплексу по вул.Катерній.

На виконання умов договору оренди землі від 11 квітня 2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" та товариством з обмеженою відповідальністю "РСУ-Дельта" були укладені договори підряду №20/04-07 від 20 квітня 2007 року та №50 від 14 травня 2007 року про виконання робіт з проектування та будівництва спуску до берегової мережі та благоустрою пляжу по вул. Катерній (бухта Карантинна).

Як вбачається з листа товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва"№191-07 від 4 грудня 2007 року, нею з приватним підприємством "Дунайбудпроект" погоджувалась конструктивна схема будівлі для 16-типоверхового корпусу готе льного комплексу по вул.Катерній у м.Севастополі.

Листом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" №192-07 від 5 грудня 2007 року, направленого на адресу Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м.Севастополі, підтверджується узгодження проектної документації для 16-типоверхового готельного комплексу по вул. Катерній (бухта Карантинна).

Як вбачається з листа товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" №84-07/1 від 5 червня 2007 року на адресу приватного підприємства "Дунайстройпроект", згідно з умовами договору №0705 на виготовлення проектно-кошторисної документації від 16 квітня 2007 року товариством надавались дані стосовно готельного комплексу по вул. Катерній.

Зазначене, на думку апеляційного суду, спростовує висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка відповідачем за цільовим призначенням не використовується.

У відповідності до пункту 6.1 договору він припиняє свою дію у випадках:

а) спливу терміну, на який було укладено договір;

б) розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін;

в) придбання орендарем земельної ділянки у власність;

г) примусового вилучення земельної ділянки за мотивами громадської необхідності;

д) у випадку ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л".

Жодна із зазначених обставин не має місця у даному випадку.

Проте, колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

На спірні орендні правовідносини, пов'язані з невиконанням орендарем умов договору оренди земельної ділянки та обумовленим цим виникненням підстав для його розірвання в судовому порядку, поширюється дія ст. 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Отже, виходячи зі змісту ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перелік передбачених статтями 24 і 25 цього Закону обов'язків, невиконання яких сторонами може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду, не є вичерпним та може бути доповнений за згодою сторін договором оренди. Наведене кореспондується з положенням ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на це, висновок апеляційного суду про виконання відповідачем всіх зобов’язань, покладених на нього ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", жодним чином не спростовує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 в зв'язку з невиконанням орендарем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 3.2.2 договору.

Адже, згідно підпунктом "з" пункту 3.2.2 чітко передбачено обов'язок відповідача здати закінчений будівництвом готельний комплекс державній приймальній комісії в нормативний термін, що встановлений проектом будівництва, але не пізніше 01.05.2007 року.

Враховуючи набрання чинності договором оренди земельної ділянки від 11.04.2002 з моменту його державної реєстрації (29.04.2002р.) визначений сторонами термін здачі закінченого будівництвом готельного комплексу до експлуатації узгоджується з пунктом 2.6 рішення Севастопольської міської ради від 18.12.2001 №995 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "В.А.Л.", відповідно до якого товариство було зобов’язане здійснити будівництво об’єкта протягом не більше п’яти років.

Окрім того, що можливість розірвання договору оренди випливає безпосередньо із вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) , пунктом 8.2 договору оренди земельної ділянки сторони додатково передбачили, що за вимогою однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково на підставі рішення суду, у випадку невиконання сторонами (однією із сторін) своїх обов'язків, що передбачені дійсним договором.

З огляду на це колегія відхиляє посилання апеляційного господарського суду в обгрунтування підстав для відмови в позові на відсутність випадків припинення дії договору оренди, передбачених п.6.1 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002, оскільки підпункт "б" пункту 6.1 договору оренди для врегулювання підстав можливого розірвання договору відсилає саме до розділу 8 (п.п.8.1,8.2 цього договору). Помилковий висновок суду апеляційної інстанції з цього приводу зводиться по суті до можливості розірвання договору оренди лише за взаємною згодою сторін, що не відповідає дійсному змісту п.п.6.1,8.1,8.2 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002.

Відповідно ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Таким чином, підтвердженням початку відповідачем будівництва готельного комплексу є наявність дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на момент розгляду справи такий дозвіл відповідачем або залученим ним до будівництва підрядчиком не одержано, а, відтак, орендар всупереч умовам договору оренди на протязі більш ніж двох років (з 01.01.2006р.) не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням –для будівництва готельного комплексу.

Зазначаючи про отримання товариством 2 серпня 2005 року дозволу №251/661 на виконання робіт з будівництва готельного комплексу по вул.Катерній (а.с.21), апеляційна інстанція не спростувала встановленого судом першої інстанції факту закінчення з 31.12.2005р. строку дії даного дозволу та відсутності подальшого проведення відповідачем будівельних робіт на орендованій земельній ділянці.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору. Відповідно до ст.24 цього ж Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин встановлений судом першої інстанції факт зупинення товариством будівництва готельного комплексу на орендованій земельній ділянці з причин відсутності фінансування, що підтверджується листом від 07.09.2007 №1834 Управління містобудування та архітектури Севастопольської міськдержадміністрації, не звільняє забудовника від відповідальності за порушення зобов'язання, в тому числі у вигляді розірвання договору оренди, як це передбачено п.1 ст. 611 ЦК України.

Судом першої інстанції з врахуванням норм земельного і цивільного законодавства та законодавства в сфері містобудування та на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а апеляційним судом не спростовано факт тривалого (більше трьох років) невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням - для будівництва готельного комплексу, та відсутності введення останнього в експлуатацію у встановлений договором граничний термін (не пізніше 01.05.2007 року), що є істотним порушенням умов договору оренди та достатньою підставою для його дострокового розірвання згідно зі ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Касаційна інстанція визнає помилковими посилання апеляційного суду в обгрунтування належного виконання орендарем своїх договірних зобов'язань на вжиття останнім лише в квітні-червні та грудні 2007 року певних заходів по вирішенню питання щодо будівництва торгового центру, як-от, укладення з третіми особами договорів підряду №20/04-07 від 20 квітня 2007 року та №50 від 14 травня 2007 року про виконання робіт з проектування та будівництва спуску до берегової мережі та благоустрою пляжу по вул.Катерній (бухта Карантинна), погодження проектно-кошторисної документації, оскільки, по-перше, вказані договори підряду укладено вже наприкінці або після закінчення граничного терміну введення об'єкта в експлуатацію, визначеного п.3.2.2 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002, по-друге, строк дії дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт від 02.08.2005 закінчився 31.12.2005 року та продовжений не був, а по-третє, дії по погодженню проектно-кошторисної документації залучені відповідачем підрядчики розпочали вчиняти значно пізніше 01.05.2007 року.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі"встановлені умови договору оренди землі. Зокрема, п.5 ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди землі.

Севастопольська міська рада, пред'явивши позов у даній справі, реалізувала своє право на розірвання договору оренди земельної ділянки у судовому порядку на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Зважаючи на те, що підставою скасування рішення від 21.04.2008 судом апеляційної інстанції стало неправильне застосування останнім положень ст.ст. 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та помилкове незастосування ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", якими регулюються спірні правовідносини, а встановлений судом першої інстанції факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням у встановлений термін не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117–111 11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Севастопольської міської ради задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 у справі №5020-4/125 скасувати, а рішення господарського суду м.Севастополя від 21.04.2008 у даній справі залишити без змін.

Витрати позивача по сплаті держмита в сумі 42 грн. 50 коп. за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

Наказ доручити видати господарському суду м.Севастополя.

Касаційну скаргу ТОВ "В.А.Л." від 10.07.2008 року на ухвалу Вищого господарського суду України від 01.07.2008 у справі №5020-4/125 направити до Верховного Суду України на виконання вимог ч.4 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України.