Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 20.06.08 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємства була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.07.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 10.07.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 10.07.08 представники Підприємця не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємця повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 10.07.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника скаржника.

Про вказані обставини представника Підприємства було повідомлено на початку судового засідання 10.07.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 20.02.08 господарського суду Київської області (суддя

Чорна Л.В.) позовні вимоги Підприємця задоволено частково.

З Підприємства на користь Підприємця стягнуто 22 246,00 грн. основного боргу, 249,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 78,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні вимог щодо стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди та

1 000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність матеріалами справи позовних вимог (в частині, що задоволено).

Не погодившись з рішенням попередньої судової інстанції Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.02.08 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 64, 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ст. 241 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що справа була розглянута місцевим судом по суті за відсутності представника Підприємства, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємець щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, ухвалою від 04.02.08 господарського суду Київської області (суддя Чорна Л.В.) /а.с. 1/ було порушено провадження у даній справі, розгляд якої у судовому засіданні призначено на 20.02.08. Згідно відмітки канцелярії суду на оригіналі такої ухвали, підшитої до матеріалів справи, вона була направлена сторонам у справі 07.02.08 (вих. № 134).

Згідно протоколу судового засідання /а.с. 38/ рішення господарського суду Київської області від 20.02.08 було винесено за відсутності представника відповідача (Підприємства).

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (ратифікована Верховною Радою України згідно Закону України від 17.07.97 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має п раво будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 ("рівність перед законом і судом") та 4-3 ("змагальність") Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, вказавши про дату, час і місце його проведення.

З правового аналізу процесуальних норм вбачається, що вирішуючи спір по суті господарський суд має з'ясовувати правовий статус сторін та їх дійсне місцезнаходження (юридичну адресу).

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у суді першої інстанції справу було розглянуто по суті без участі представника

Підприємства. При цьому, місцевий суд фактично не встановив чи надсилалась йому ухвала про прийняття справи до провадження та призначення її до розгляду, та чи була вона отримана його представником.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що судом першої інстанції не було враховано положення п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) (далі Інструкція), згідно з яким ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що будь-яких поштових повідомлень про вручення або невручення ухвал суду сторонам у справі матеріали справи не містять.

Отже, з правового аналізу матеріалів справи вбачається порушення вимог законодавства стосовно порядку вручення сторонам у справі ухвали місцевого суду про призначення справи до розгляду.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у разі сумніву щодо правильності адреси Підприємства, суд мав право витребувати відповідні докази, як це передбачено ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі юридичного аналізу наведених правових норм та з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що матеріали справи свідчать про порушення вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

Викладене свідчить про те, що Підприємству не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. За цих обставин не можна визнати, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх переконливості.

Відповідно, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції України і не може бути залишеним в силі внаслідок несправедливої процедури його прийняття.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку -підставою для скасування рішення місцевого господарського суду судом касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України під час перегляду даної справи в касаційному порядку обмежилась перевіркою застосування лише норм процесуального права, та не досліджувала підставність та правильність застосування судом норм матеріального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу приватного підприємства "Софт Транс" задовольнити.

Рішення від 20.02.08 господарського суду Київської області у справі № 8/052-08 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.