Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін в судове засідання не з'явилися

СПД -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ПСП "Перше Травня", в якій просить стягнути з останнього 169 714,06 грн. основної заборгованості, а також 285 227, 17 грн. штрафних санкцій за договором поставки від 10.01.2007 р. № 23.

Одночасно позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2008 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Іншою ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2008 р. (суддя Швед Е.Ю.) заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно ПСП "Перше Травня" в сумі основного боргу у розмірі 169 714,06 грн., а також заборонено ліквідацію ПСП "Перше Травня" до вирішення спору по суті.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р. (судді: Погребняк В.Я. -головуючий, Афанасьєва В.В., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Харківської області від 06.03.2008 р. про вжиття заходів до забезпеченню позову в частині заборони ліквідації ПСП "Перше Травня" залишено без змін, а апеляційну скаргу ПСП "Перше Травня" -без задоволення.

ПСП "Перше Травня" в особі ліквідатора ОСОБА_1, не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р. і ухвалу господарського суду Харківської області від 06.03.2008 р. в частині заборони ліквідації ПСП "Перше Травня" та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД -фізичній особі ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ліквідації ПСП "Перше Травня".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 43, ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.02.2008 р. засновником ПСП "Перше травня"ОСОБА_3 прийнято рішення про припинення діяльності відповідача у справі -ПСП "Перше травня" шляхом ліквідації та призначення ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого ОСОБА_1

У зв'язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач, визнаючи наявність боргу перед позивачем, вчиняє дії, які спрямовані на його ліквідацію, відчуження майна та грошових коштів, що унеможливлює виконання судового рішення, яке може бути прийняте по справі та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі зазначеного одночасно з накладенням арешту на майно відповідача в межах суми основної заборгованості суд першої інстанції за власною ініціативою, з метою запобігання ліквідації підприємства -відповідача до вирішення спору по суті, застосував заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію його підприємства до вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд як за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, так і з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відносно відповідача у справі (боржника) здійснюється добровільна ліквідація в порядку, встановленому цивільним та господарським законодавством України.

Однак Цивільний та Господарський кодекси України (436-15) не обмежують права кредитора у випадку добровільної ліквідації боржника на звернення до суду з позовом про стягнення суми грошових вимог з боржника.

При цьому, вказаними нормативно-правовими актами також не встановлено обмежень щодо застосування заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони проведення ліквідації чи накладення арешту на майно боржника у розмірі, що не перевищує ціни позову.

Такі обмеження встановлюються лише у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Слід зазначити, що підставою для звернення позивача до суду з позовом слугувало те, що ліквідатор відповідача (боржника) не повідомив позивача, який є явним (відомим) кредитором відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, про необхідність пред'явлення претензії з вимогами до боржника.

Тобто, ліквідатором відповідача був порушений порядок формування пасиву (виявлення кредиторської заборгованості) при здійсненні добровільної ліквідації.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

Таким чином, оскаржувані ухвала суду першої інстанції в частині заборони ліквідації відповідача та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 59 - 61 Господарського кодексу України, ст. ст. 110 - 112 Цивільного кодексу України та ст. ст. 66, 67, - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу ПСП "Перше Травня" в особі ліквідатора ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.03.2008 р. у справі №35/63-08 залишити без змін.