Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся з позовом про звільнення наданого в орендне користування приміщення посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо звільнення цього приміщення, та не передав за актом прийому-передачі.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Отрюха Б.В., суддів Бондаря С.В., Тищенко А.І.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2007р. (суддя Ярмак О.М.), яким вказаний позов задоволено повністю, постановлено зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване майно, а саме: кіоск "Квіти" біля станції метро "Університет" площею 9, 7 м-2; стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати повністю зазначені рішення і постанову та направити справу до Господарського суду міста Києва на новий розгляд іншим складом суду, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: п.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.4-2, 4-3, 4-7, 22, 27, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Київською міською державною адміністрацією 04.07.2006р. прийнято розпорядження № 1144 "Про впорядкування торгівлі, яка здійснюється суб'єктами господарювання на станціях метрополітену та в підземних пішохідних переходах м. Києва", відповідно до п.7 якого Головному управлінню побутового обслуговування та ринків виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), районним у м. Києві державним адміністраціям здійснити невідкладні заходи щодо надання торгівельних місць на ринках чи інших торговельних закладах підприємцях, які мали договори суборенди та договори про надання послуг (співпраці) на тимчасове використання станції метрополітену та підземних пішохідних переходів, та про результати роботи інформувати виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) до 11.07.2005р.

З метою впорядкування розміщення малих архітектурних форм, вдосконалення торгівельної мережі із продажу друкованих періодичних видань, продовольчих товарів першої необхідності та враховуючи рішення колегії виконавчого органу Київської міської рад від 02.12.2005 р. №100 "Про стан та заходи щодо забезпечення населення районів м. Києва торговими закладами по реалізації продовольчих товарів першої необхідності" і відповідно з п.1.3. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2005 р. №2323 (ra2323017-05) (із змінами внесеними Розпорядженням КМДА від 22.12.2005 р. №2378) Комунальне підприємство "Київський метрополітен" повинно встановити 40 кіосків для продажу друкованих періодичних видань та квітів біля входів (виходів) зі станції метрополітену.

Відповідно до п.2 Розпорядження КМДА від 15.12.2005 р. №2323 (ra2323017-05) Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним у м. Києві державним адміністраціям, Комунальному підприємству "Київський метрополітен" до 31.01.2006р. забезпечити в установленому порядку оформлення необхідних дозволів та погоджень для встановлення кіосків з продажу періодичних видань та квітів біля входів (виходів) зі станції метрополітену.

30.12.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №209-Упр(ДВ)/05 відповідно до п.1.1. якого позивач (орендодавець за договором) передає, а відповідач (орендар за договором) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, далі -об'єкт оренди, інвентарний номер (НОМЕР_2) для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог розпорядження КМДА від 04.07.05р. №1144, цільове призначення: реалізація квітів.

Згідно п.2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен". Відповідно до п.4.1. договору відповідач за актом прийому-передачі майна в оренду від 06.01.06р. прийняв вищезазначене приміщення в орендне користування. Пунктом 9.1. встановлено строк дії договору до 31.03.2006 року. Відповідно до п.9.4. сторони дійшли згоди, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.

Додатковими угодами строк дії Договору було продовжено по 31.12.2006 р. (Додаткові угоди №1 від 31.03.06р., №2 від 04.04.06р., №3 від 31.05.06р., №4 від 30.06.06р., №5 від 09.08.06р., №6 від 01.09.06р., №7 від 02.10.06р., №8 від 31.10.06., №9 від 01.12.06р.).

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" листами від 08.11.2006р. № 686-НЗК, № 19-НЗК від 22.01.2007р. попередив відповідача про те, що у зв'язку з неотриманням метрополітеном від Головного управління містобуд ування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та від районних у м. Києві державних адміністрацій необхідних погоджень на розташування металевих конструкцій (кіосків), які були встановлені відповідно до Розпорядження КМДА від 15.12.05р. №2323 (ra2323017-05) , КП "Київський метрополітен" не має законних підстав на розміщення металевих конструкцій і не буде подовжувати термін дії договору оренди №209-Упр(ДВ)/05 від 30.12.2005 р., який закінчився 31.12.06р. і просить до 01.02.2007р. добровільно звільнити орендоване майно та повернути його по акту прийому-передачі.

Відповідач свої зобов'язання щодо звільнення наданого в орендне користування приміщення не виконав, приміщення не звільнив та не передав за актом прийому-передачі позивачу що і послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2006р., то за наявності заяви позивача, поданої протягом місяця після закінчення терміну договору, про звільнення приміщення, посилаючись на приписи ст.ст. 2, 3, п.2 ст. 17, п.2 ст. 26, п.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 ЦК України).

Згідно ст. 785 ч.1 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів ст. 27 ч.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

Відтак, після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику. При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.

Як встановлено судами договір оренди кіоску було укладено між сторонами у справі, строк дії договору оренди до його закінчення неодноразово продовжувався, протягом одного місяця після його припинення позивач попередив відповідача про звільнення приміщення, однак останній в порушення приписів ст. 764 ЦК України, ст. 17 ч.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приміщення кіоску не звільнив.

Таким чином судові рішення ґрунтуються на вказаних нормах права.

Викладені в судових рішеннях вищезазначені висновки є законними і обґрунтованими та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.02.2006р. у справі № 1/135-20/51 (v0_51700-06) Господарського суду Львівської області, згідно якої договір оренди може бути продовжений на такий саме термін лише за умови, що проти цього не заперечує орендодавець, а якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Крім того щодо доводів, викладених у касаційній скарзі особою що її подала про те, що у зв'язку із розглядом судами спору при неявці третіх осіб вона була позбавлена можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 ГПК України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.ст. 22, 27 ГПК України брати участь в у судових засіданнях це право а не обов'язок третіх особі, а отже з у рахуванням вказаних приписів Конституції України (254к/96-ВР) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судів не було правових підстав примушувати третіх осіб робити те, що не передбачено законодавством.

Крім того, відповідно до частини першої статті 4- 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд витребовує документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. З огляду на викладені вимоги ГПК України (1798-12) господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Статтею 129 Конституції України визначено однією із засад судочинства змагальність сторін.

Із наведених норм права вбачається що судами в цій частині, зазначеній у касаційній скарзі, не порушено вимог процесуального законодавства, а також відсутні підстави вважати що судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 п. 1, - 111-11- Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. у справі №16/234 Господарського суду міста Києва -без змін.