Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Мачульського Г.М.

суддів:

Волковицької Н.О.

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.

Києва

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від

10.04.2008р.

у справі

№05-6-38/151

Господарського суду

міста Києва

за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.

Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростаньпостач"

про

визнання недійсним установчих документів та реєстрації платником податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2008р. (суддя Власов Ю.Л.), залишеною без змін оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Отрюх Б.В., суддів Авдєва П.В., Тищенко А.I.) відмовлено Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва у прийнятті позовної заяви.

В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та направити матеріали позовної заяви до суду 1-ї інстанції для вирішення питання про їх прийняття, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.5 ст.55, ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) , Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. (v015p710-02) по справі №1-2/2002 "Щодо досудового врегулювання спорів", ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва подала до суду першої інстанції позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростаньпостач" про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Ростаньпостач", а саме: свідоцтва про державну реєстрацію від 01.04.03р, статуту зареєстрованого Голосіївською у м.Києві державною адміністрацією 01.04.03р., з дати їх державної реєстрації; визнання недійсною реєстрації ТОВ "Ростаньпостач" платником податку на додану вартість від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Ростаньпостач" зареєстровано в державному органі на підставі неправдивих даних про засновників підприємства та його місцезнаходження з порушенням вимог діючого законодавства; дії осіб, що здійснювали діяльність від імені ТОВ "Ростаньпостач" ведуть до порушення встановленого державою порядку дотримання законодавства в сфері оподаткування. Визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, припущених при створенні юридичної особи, які неможливо усунути є підставою відповідно до п.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи.

Зазначена позовна заява подана податковим органом з посиланням на Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) .

Приймаючи оскаржені судові рішення суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що даний спір не підвідомчий господарським судам.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникли із публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) до повноваження вищого спеціалізованого суду, зокрема, віднесено розгляд в касаційному порядку справ відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом. Відповідно до статті 210 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

Разом з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України від 15.12.06 № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У судовому засіданні касаційної інстанції встановлено, що предметом позову є вимога податкового органу про визнання установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростаньпостач" недійсними, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію від 01.04.03р, статуту зареєстрованого Голосіївською у м.Києві державною адміністрацією 01.04.03р., з дати їх державної реєстрації; визнання недійсною реєстрації ТОВ "Ростаньпостач" платником податку на додану вартість від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість. В даному випадку Державна податкова інспекція звернувшись з позовом про визнання недійсними установчих документів Товариства, реалізувала визначені податковим законодавством функції суб'єкта владних повноважень. Це обумовлено тими обставинами, що згідно з частиною 15 статті 58 Господарського кодексу України (436-15) скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду про визнання недійсними установчих документів цього суб'єкта. Тобто скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання є наслідком визнання судом недійсними його установчих документів. Отже, спір стосується реалізації податковим органом своїх повноважень в організаційно-господарських відносинах, що встановлюються між цим органом та суб'єктами підприємницької діяльності, і пов'язані з його компетенцією щодо контролю за дотриманням останніми податкового законодавства. Зазначені контролюючі повноваження органів державної податкової служби України визначають їх статус у відносинах з підприємцями як владного суб'єкта, а останніх -як підпорядкованих суб'єктів. Відтак, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень та здійснює у зазначених правовідносинах владні управлінські функції. З огляду на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, вбачається, що даний спір виник із публічно-правових відносин.

Таким чином дана справа не є такою, що виникла з корпоративних відносин, оскільки спір виник не між учасниками (засновниками, акціонерами) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростаньпостач" з приводу його створення чи припинення його діяльності, а між суб'єктом владних повноважень в особі органу державної податкової служби, і товариством. Отже, суб'єктний склад сторін даного спору не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а сам спір не підпадає під ознаки підвідомчих господарським судам спорів, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на встановлене, колегія суддів визнає, що на даний спір не поширюється дія Закону України №483-V від 15.12.2006 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) .

З викладеного вбачається, що податковий орган у спірних правовідносинах діє не як суб'єкт господарських відносин, а як суб'єкт владних повноважень, а відтак, відповідно до приписів ст.3 ч.1 п.п.1, 5, 7, 8, ст.4 ч.2, ст.17 ч.1 п.4, ст.ст.18, 104, 107 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) юридичну оцінку діям податкового органу, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, має дати відповідний адміністративний суд. Вирішення ж зазначеного питання, з урахуванням приписів ст.12 ГПК України (1798-12) та зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , та зміни у зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) підвідомчості спорів, зазначених у ст.12 ГПК України (1798-12) , до компетенції господарських судів не відноситься.

Таким чином юридичну оцінку дій суб'єкта, який у спірних правовідносинах діє не як суб'єкт господарських відносин, а як суб'єкт владних повноважень, має давати відповідний адміністративний суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України: від 04.10 2007 р. у справі №2П-159/06(22/1858, 2-836/05, 2-7222/04) Богунського районного суду міста Житомира; від 16.03.2007 р. у справі №2-5301/12 Голосіївського районного суду міста Києва; від 19.02.2008 р. у справі №47/322-07 Господарського суду Харківської області, ухвалою Верховного Суду України від 24.04.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.02.08 р. у справі №47/322-07; від 19.02.2008 р. у справі №47/324-07 Господарського суду Харківської області, ухвалою Верховного Суду України від 24.04.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.02.08 р. у справі №47/324-07.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2008р. у справі №05-6-38/151 Господарського суду міста Києва -без змін.