7/11 Про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу - Текст документа

Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Донецьк

відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Роговенко Д.С. за дов. від 25.01.2008р. №50, Даниленко О.В. за дов. від 03.01.2008р. №22,

від відповідача: не з'явився

Акціонерне страхове товариство "Вексель", м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного страхового товариства "Вексель", м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Донецьк, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 2269 грн. 23 коп., витрат на експертне дослідження у сумі 300 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.08р. у справі №7/11 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в порядку регресу суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 2059 грн. 23 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2008 року у справі № 7/11 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведена обгрунтованість заявлених ним вимог саме до відповідача.

Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 993, 1191, 1194 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 27 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

02 липня 2008 року під час слухання даної справи у Вищому господарському суді України оголошувалась перерва до 09 липня 2008 р.

Відповідач з даної справи не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.07 р. у Ворошиловському районі м. Донецька сталася дорожньо -транспортна пригода за участю автомобіля Subaru Forester (державний реєстраційний № АН 0046 ВЕ), який належить фізичній особі - громадянину Загорулько В.Л. на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ РСА № 421412, та автомобіля Subaru Legasі (державний реєстраційний № АН 4981 ВT) під керуванням фізичної особи -громадянки Полгороднік А.В.

Згідно постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.06.07 р., гр. Полгороднік А.В. була притягнута до адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 124 КУпАП (80731-10) та встановлено факт порушення фізичною особою-водієм Полгороднік А.В. Правил дорожнього руху України при здійсненні ДТП.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №77/6 від 04.06.07 р., вартість усунення завданих автомобілю Subaru Forester пошкоджень становить 4151 грн. 03 коп.

Попередніми судами встановлено, що між позивачем та фізичною особою Загорулько В.Л. (власником автомобіля Subaru Forester) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту та видано Поліс № 0075677 від 23.06.06 р.

Через настання страхового випадку, на підставі страхового акту № 302-13/2004 від 07.06.07 р. та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 2269 грн. 23 коп., за заподіяну матеріальну шкоду автомобілю внаслідок ДТП. Факт сплати підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 821 від 07.06.07р.

Спір у даній справі виник з огляду на наявність між відповідачем і гр. Полгороднік А.В. 05.02.07 р. договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів (поліс № ВВ0067414), відповідно до якого АТ "Українська пожежно-страхова компанія" взяло на себе обов'язок відшкодувати збитки третій особі, що можуть бути понесені з вини страхувальника внаслідок ДТП, який позивач вважає підставою для стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 2269,23 грн. та витрат на експертне дослідження в сумі 300,00 грн.

Вказана вимога позивача, як вірно було встановлено господарським судом апеляційної інстанції є неправомірною з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України (435-15) та ст. 27 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно норм статті 1191 ЦК України (435-15) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено належними доказами обгрунтованість його позовних вимог саме до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Донецьк, яке не є заподіювачем шкоди та винною особою в розумінні вимог ст. ст. 993, 1191 ЦК України (435-15) та ст. 27 ЗУ "Про страхування", причинно-наслідковий зв'язок між понесеними позивачем витратами та протиправною поведінкою відповідача також не доведено суду.

Таким чином, висновок господарського суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

За таких обставин, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, і як наслідок прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове рішення" (v0011700-76) , а отже і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -