Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

У березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський автоцентр КАМАЗ" (надалі -ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ") в особі ліквідатора звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІІІ особи -приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту від 21.07.2006 у Доповідач: Продаєвич Л.В.

порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) з тих підстав, що укладення спірного договору суперечить законодавчо встановленій процедурі продажу майна в процесі банкрутства та завдає збитків боржнику і його кредиторам.

За твердженням ліквідатора, комітет кредиторів у порушення частини 2 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було усунуто від процесу визначення порядку продажу майна: погодження складу, умов та строків придбання майна; майно на продаж виставлене за значно заниженою стартовою ціною; відсутнє відповідне повідомлення в засобах масової інформації; порушено принцип відкритості та змагальності аукціону; за наявності у підприємства-банкрута податкового боргу організатором торгів мала б виступати Державна госпрозрахункова установа України з питань банкрутства -Агентство з питань банкрутства, натомість аукціон проведено ДАК "НМАЦ" філією "Львівський аукціонний центр".

Рішенням господарського суду Львівської області від 12-14.03.2008 (суддя: Білоус Б.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (судді: Мирутенко О.Л. -головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту від 21.07.2006, зобов'язано ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" повернути Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 кошти, отримані за договором купівлі-продажу від 21.07.2006, а СПД ОСОБА_1 -повернути незавершений будівництвом об'єкт, а саме: адміністративний будинок готовністю 6% (шість) процентів, позначений за планом земельної ділянки літерою "П" та склад-навіс готовністю 8% (вісім) процентів, позначений за планом земельної ділянки літерою "Л", що знаходиться в місті Львові по вул. Конюшинній № 4 на земельній ділянці площею 41000,00 кв.м.

Судові акти вмотивовані тим, що продаж об'єкту незавершеного будівництва відбувся у ліквідаційній процедурі ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" з порушеннями Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 № 123 (z0536-01) (надалі -Порядок №123).

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати прийняті у справі судові акти через порушення норм процесуального та матеріального права та просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судовим рішенням встановлено, що провадження у справі про банкрутство відновлено незаконно, а відтак ліквідатор ОСОБА_5 не мав права звертатися до господарського суду від імені товариства з позовною заявою.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що судами неправильно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 № 942 "Про ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства" (942-2005-п) , оскільки з 19.06.2006 Агентство з питань банкрутства перебувало в стадії ліквідації і не мало повноважень надавати послуги у процесі провадження справ про банкрутство.

Неправильне застосування статті 203 Цивільного кодексу України, на думку скаржника, полягає у тому, що судом не встановлено жодних порушень щодо змісту правочину та не враховано приписи статті 628 цього Кодексу.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 03.11.2008 № 02-12/І/239 призначено колегію суддів у складі: Панова І.Ю.-головуючий, судді Коваленко В.М. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить із встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного аукціону, організатором якого виступила ДАК "НМАЦ" філія "Львівський аукціонний центр", з реалізації майна ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ", оформленого протоколом від 19.06.2006 № 171, між ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" в особі ліквідатора та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 21.07.2006 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту, а саме: адміністративного будинку готовністю 6%, позначеного за планом земельної ділянки літерою "П", та складу навісу готовністю 8%, позначеного за планом земельної ділянки літерою "Л", що знаходиться в м. Львові по вул. Конюшинній, 4, який був нотаріально посвідчений.

Продаж об'єкту незавершеного будівництва за спірним договором відбувся в ліквідаційній процедурі ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" у справі № 6/389-7/314, порушеній господарським судом Львівської області відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з існуванням на момент укладення спірного договору у ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" податкового боргу продаж активів платника податків, який має податковий борг, у ході провадження у справі про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) повинен був здійснюватися відповідно до Порядку № 123, який був чинний на момент проведення аукціону з реалізації майна банкрута 19.06.2006 року.

Пунктом 1.4 Порядку №123 (z0536-01) було передбачено, що відповідно до цього Порядку організатором торгів, конкурсу в процедурах розпорядження майном, санації чи ліквідації боржника виступає державна госпрозрахункова установа України з питань банкрутства -Агентство з питань банкрутства, утворена відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (1573/99) , на яку покладаються обов'язки щодо забезпечення захисту інтересів держави на різних стадіях провадження у справі про банкрутство при продажу активів платника податків для погашення його зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами та іншими кредиторами.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 № 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (1573/99) постановлено ліквідувати Агентство з питань банкрутства та зобов'язано Кабінет Міністрів України вирішити питання щодо створення державної госпрозрахункової установи (агентства) на базі ліквідованого Агентства з питань банкрутства, яка підпорядковується Міністерству економіки України.

Наказом Міністерства економіки України від 06.06.2000 № 114 (v0114557-00) затверджено Положення про державну госпрозрахункову установу "Агентство з питань банкрутства", згідно з пунктом 1 якого Агентство з питань банкрутства, що утворено відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 № 1573 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (1573/99) та постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 № 691 (691-2000-п) , є державною госпрозрахунковою установою, яка підпорядковується Міністерству економіки України. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 № 942 "Про ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства" (942-2005-п) постановлено, зокрема, Міністерству економіки здійснити в установленому порядку заходи з ліквідації державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства".

Згідно з наказом Міністерства економіки України від 24.05.2006 № 178 (v0178665-06) "Про деякі питання ліквідації державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства", що належить до сфери управління Міністерства економіки України" продовжено ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства".

Отже, на момент проведення аукціону з реалізації майна банкрута 19.06.2006 відповідно до Порядку №123 (z0536-01) організатором цього аукціону повинна була бути державна госпрозрахункова установа України з питань банкрутства -Агентство з питань банкрутства.

Оскільки, як було встановлено судами попередніх інстанцій, аукціон з продажу майна ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" проведено ДАК "НМАЦ" філією "Львівський аукціонний центр", то висновок судів про порушення порядку проведення аукціону зроблено правомірно.

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Посилання скаржника на лист Міністерства економіки України від 03.04.2006 №69-23/426 (v_426665-06) не приймається колегією суддів касаційної інстанції до уваги з огляду на приписи статті 4 Господарського процесуального кодексу України, за якими суд вирішує спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, наказ Міністерства економіки України від 24.10.2005 № 368 (v0368665-05) "Про ліквідацію державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства", що належить до сфери управління Міністерства економіки України", на який посилається скаржник у касаційній скарзі та який зазначений у вказаному листі від 03.04.2006, втратив чинність згідно з наказом Міністерства економіки України від 24.05.2006 № 178 (v0178665-06) .

Посилання скаржника на те, що ліквідатор ОСОБА_5 не мав права звертатися до суду від імені товариства з позовною заявою у даній справі, не приймаються до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 09.02.2008 у справі №6/389-7/314 припинені повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6, як ліквідатора боржника, та призначено ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "Львівський автоцентр КАМАЗ" арбітражного керуючого ОСОБА_5

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2008 указану ухвалу скасовано.

А відтак, на дату звернення із позовом до господарського суду Львівської області 04.03.2008 і прийняття рішення господарським судом Львівської області у даній справі від 12-14.03.2008 ухвала господарського суду Львівської області від 09.02.2008 у справі №6/389-7/314 була чинною і відповідно ліквідатор діяв у межах наданих йому повноважень.

Щодо твердження скаржника про недотримання господарським судом норм процесуального законодавства в частині незадоволення його клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає, що судом це питання було розглянуто в судовому засіданні та по ньому було прийнято відповідне рішення про відмову в задоволенні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання договору недійсним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання правочину недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Визнавши, що договір купівлі-продажу від 21.07.2006 був укладений з порушенням вимог законодавства стосовно порядку продажу активів платника податку, що є підставою для визнання його недійсним, господарські суди застосували наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових актів за доводами, які викладені в касаційній скарзі.

Відповідно до статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 12-14.03.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі №7/50 -залишити без змін.