Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02-12.2/227 від 02 липня 2008 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду справи № 47/548-07 сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

Представники сторін а судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

У листопаді 2007 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Індустріальна науково-технологічна компанія "ІНТЕК" про стягнення 7 500,00 грн основного боргу за порушення зобов'язань за договором поруки № 01/ПР-07 від 25.05.07, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "ІСКРА (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2008 року (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року (колегією суддів у складі: Демченка В.О. - головуючого, Такмакова Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу ЗАТ "Індустріальна науково-технологічна компанія "ІНТЕК" задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.08 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова вмотивована недоведеністю в силу статей 33, 34 ГПК України виконання позивачем зобов'язань за договором оцінки майна від 21.05.07, яке забезпечено договором поруки № 01/ПР-07 від 25.05.07, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою від 01.04.08, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції від 20.02.08 залишити без змін. Подана касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування апеляційним судом приписів статей 4, 11, 12, 13, 30 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статей 526 531 629 693 ЦК України (435-15) . Скаржник вказав й на порушення судом статей 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) , що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення. У касаційній скарзі позивач також послався на рішення постійно діючого третейського суду від 14.11.07 у справі № 24/ПТС-07, яким задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ДП "Іскра" про стягнення 7500 грн за договором про оцінку майна від 21.05.07.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О., розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21 травня 2007 року між суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством "Іскра" укладено договір оцінки майна, відповідно до умов якого, Державне підприємство "Іскра" (замовник) доручило, а ФОП ОСОБА_1 (виконавець) прийняв на себе зобов'язання надати послуги по проведенню незалежної оцінки майна згідно з вимогами діючого законодавства про оцінку. Згідно з п. 3.1. вказаного договору виконавець зобов'язався виконати роботу на протязі п'яти днів з моменту підписання даного договору і здійснення замовником попередньої оплати в розмірі 7500,00 грн. Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість послуг за договором про оцінку майна складає 7500,00 грн.

Отже, правовідносини, що склалися між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Іскра" регулюються статтями 3, 9, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яким визначено, що оцінка майна є процесом визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини). Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання, за якою складається звіт про оцінку майна.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Згідно з частиною 6 статті 11 вказаного Закону розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначається за домовленістю сторін.

25 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Індустріальною науково-технологічною компанією "ІНТЕК" (поручитель), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) та Державним підприємством "Іскра" (боржник) було укладено договір поруки № 01/ПР-07. Згідно з п. п. 1.1., 2.1. даного договору поручитель поручився солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за договором, який було укладено між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Іскра" Кредитором".

30 жовтня 2007 року позивач звернувся до Державного підприємства "Іскра" з вимогою про сплату 7500,00 грн (лист від 21.10.07) на підставі договору про оцінку майна від 21.05.07. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання щодо сплати вартості послуг у розмірі вказаної суми, ДП "Іскра" залишилось не виконаним. У зв'язку з чим, позивач направив відповідного листа з вимогою про сплату 7500,00 грн на адресу відповідача на підставі договору поруки (лист № 01/ПР-07 від 25.05.07), який отримано відповідачем 01.11.07.

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на виконання умов договору про оцінку майна від 21.05.07 роботи стосовно проведення незалежної оцінки майна виконав у повному обсязі, що підтверджується висновком про оцінку нерухомого майна, про оцінку сільськогосподарської та спеціалізованої техніки від 25.05.07, висновком про оцінку автотранспорту від 29.05.07 та актом прийому -передачі виконаних робіт. Однак, Державне підприємство "Іскра" в порушення своїх зобов'язань за договором про оцінку майна, оплату за виконану роботу не здійснило.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з наступного.

Згідно умов договору 21 травня 2007 року про оцінку майна від 21.05.07 виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботу на протязі п'яти днів з моменту підписання даного договору і здійснення Замовником (Державним підприємством "Іскра") попередньої оплати в розмірі, встановленому в п. 4.1. даного Договору. Відповідно до п. 4.1. вартість послуг за договором про оцінку майна складає 7500,00 грн, оплата послуг здійснюється шляхом попередньої оплати на поточний рахунок позивача. При цьому, п. 3.2 передбачено, що приймання робіт здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог по стягненню заборгованості в розмірі 7500,00 грн позивач надав до суду акт прийому-передачі виконаних робіт від 11.09.07 та висновки про оцінку нерухомого майна, про оцінку сільськогосподарської та спеціалізованої техніки від 25.05.07 і висновок про оцінку автотранспорту від 29.05.07. Проте, апеляційним судом не прийнято зазначений акт приймання - передачі виконаних робіт як належний доказ виконання ФОП ОСОБА_1 робіт за договором про оцінку майна, з огляду на те, що останній містить тільки печатку ДП "Іскра" та не містить підпису уповноваженої особи підприємства, а тому є таким, що не оформлений належним чином і не має юридичної сили.

В силу вимог статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд не прийняв подані позивачем висновки про оцінку майна як належний доказ виконання ним робіт за договором про оцінку майна та підставу виникнення обов'язку у відповідача щодо оплати вказаних робіт, посилаючись при цьому на положення п. 4.2. договору про оцінку майна, згідно з яким порядок приймання виконаних робіт пов'язаний саме з підписанням сторін відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт, а не прийманням певних висновків.

Згідно зі статтями 525, 526, 553, 554 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, порука віднесена до зобов'язально - правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору, стороною якого є боржник по основному договору. Порукою забезпечується тільки дійсне зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору поруки від 25.05.07 поручитель (відповідач) поручається солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання боржника (третьої особи у справі) за договором про оцінку майна, а саме здійснення оплати за виконані роботи.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань за договором про оцінку майна від 21.05.07, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості в розмірі 7500,00 грн по договору поруки.

У відповідності з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно визнав такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами документи, надані позивачем в підтвердження порушення відповідачем його законних прав.

Таким чином, у постанові суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Згідно з частиною другою статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Доводи позивача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями. 111-5, 111-7, п.1 статті - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року - без змін.

Справу № 47/548-07 скерувати до Господарського суду Харківської області.