Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

Суддів

Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Приватного підприємства фірми "Бриз"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.08

у справі

№ 37/365-07

за позовом

Приватного підприємства фірми "Бриз"

до

Державного підприємства "Харківський метрополітен"

Про

стягнення 76 925,51 грн майнової шкоди

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.07.08 №02-12.2/217, у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Голубков В.Г. -за дов. від 01.07.08; Кайдалов А.П. -директор;

від відповідача: Гриневич С.В. -за дов. від 14.04.08.

Приватним підприємством фірма "Бриз" у листопаді 2007 року заявлений позов про стягнення з Державного підприємства "Харківський метрополітен" 65261,51 грн -матеріальної шкоди через втрату майна, 11664,00 грн -збитків, завданих сплатою обов'язкових платежів за договором від 19.12.06 №345 про надання в користування місць для розміщення рекламних конструкцій. В

доповідач: Добролюбова Т.В

обгрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що у ніч з 19.04.07 на 20.04.07 працівниками відповідача за участю працівників міліції з охорони метрополітену було здійснено демонтаж та вивіз у невідомому напрямку належної позивачеві конструкції - "Призматрон" двосторонній, яка була встановлена в місті Харкові на перехресті пл. Конституції та вул. Короленко. На думку позивача, такими діями відповідач завдав йому матеріальної шкоди та збитків, які просить стягнути на підставі приписів статей 1166 Цивільного кодексу України (435-15) , статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України (436-15) .

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.07, ухваленим суддею Доленчук Д.О., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини відповідача, яка виявилась в його неправомірних діях. При цьому, суд виходив з того, що право позивача на розміщення цієї конструкції, передбачено умовами договору від 19.12.06 №345 та дозволом №9806. Рішення суду обгрунтоване приписами статей 16, 22, 509, 526, 530, 1166 Цивільного кодексу України (435-15) .

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Карбань I.С. -головуючого, Бабакової Л.М., Кравець Т.В., постановою від 04.03.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував частково. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди в сумі 65261,51 грн та стягнення 10 159,00 грн збитків. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача та недоведеність вчинення ним неправомірних дій. При цьому, суд виходив з відсутності доказів погодження дозволу на розміщення спірної рекламної конструкції на 2007 рік; документів, підтверджуючих час встановлення та введення в експлуатацію цієї конструкції. В частині вимог позивача про стягнення 1 505,00 грн збитків, рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на те, що саме ця сума була сплачена позивачем за користування місцем, для розміщення рекламної конструкції в період з 20.04.07 до 31.05.07. Постанова суду обгрунтована приписами статей 509, 1166 Цивільного кодексу України (435-15)

Приватне підприємство фірма "Бриз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що постанова у справі була прийнята не тими суддями, котрі входили до складу колегії суддів при розгляді справи в апеляційній інстанції. Водночас, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 32, 33, 49, 84, 99, 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Скаржник вважає вірним застосування судом першої інстанції приписів пункту 8 статті 16, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (435-15) , з огляду на право потерпілого, передбачене статтею 1192 Цивільного кодексу України (435-15) , на вибір способу відшкодування збитків. Заявник вказує і на безпідставне прийняття судом до уваги листа від 23.04.07, адже, позивачем його не отримано. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано вимоги статті 16 Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) і положення Типових правил розміщення зовнішньої реклами. Також, скаржник вказує на порушення апеляційним судом статей 614, 1166 Цивільного кодексу України (435-15) . Стверджує заявник і про невірний розрахунок апеляційним судом розміру понесених ним збитків.

Від Державного підприємства "Харківський метрополітен" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом позову є вимога Приватного підприємства фірма "Бриз" про стягнення з Державного підприємства "Харківський метрополітен" 65261,51 грн -матеріальної шкоди через втрату майна, а саме, рекламної конструкції типу "Призматрон" та 11664,00 грн -збитків, завданих сплатою обов'язкових платежів за договором від 19.12.06 №345 про надання в користування місць для розміщення рекламних конструкцій. Так, позивач вважає протиправними дії відповідача з демонтажу рекламної конструкції та заподіяння йому матеріальної шкоди на суму вартості цього майна, яка підлягає відшкодуванню на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (435-15) . Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення місцевого суду дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 65261, 51 грн матеріальної шкоди та 10159,00 грн збитків. За статтею 11 Цивільного кодексу України (435-15) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, законодавство розрізняє такі окремі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, як договори та інші правочини та завдання майнової (матеріальної) шкоди. Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку чи цивільного права, що підлягає захисту, є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю юридичної особи особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. При цьому з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду та такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (стаття 1192 Цивільного кодексу України (435-15) ). Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України (435-15) . Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою. Статтею 1 Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) унормовано, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. За приписами статті 16 названого Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Судом апеляційної інстанції установлено, що 19.12.06 Комунальним підприємством "Міський Iнформаційний центр" укладено з Приватним підприємством фірма "Бриз" договір №345 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних спеціальних конструкцій. Цей договір укладений за згодою виконкому Харківської міськради після отримання відповідних узгоджень, в тому числі і узгодження ДП "Харківський метрополітен" від 15.12.05 №2926 на розміщення щита на площі Конституції та вул. Короленко за умови виконання вимог пункту 4.19-г ДБН В.2.3-7-2003 "Метрополітени", а саме розташування за межами 20 -метрової зони та виконання розрахунків конструкції на міцність та стійкість від вітру. Згідно з додатком №1 до договору №345 та акта приймання передачі місць, які перебувають у комунальній власності, позивачеві було надано місце для розміщення рекламної конструкції за адресою: місто Харків, пл. Конституції, вул. Короленка, зона 1-а, рекламною площею 36 кв.м, вартістю - 3 888,00 грн. Відповідно до пункту 4.19 Державних будівельних норм (ДБН В 2.3-7-2003) "Споруди транспорту "Метрополітени" та пункт 3.1 "Правил пожежної безпеки в метрополітенах" (НАПБ В.01.039-99/510) розміщення будь-яких об'єктів на поверхні землі в радіусі 20 метрів від виходу (входу) на станції метрополітену заборонено. Судом апеляційної інстанції установлено, що при продовженні дії вказаного дозволу до 30.06.07, відповідачем відповідні узгодження не надавались. Також, апеляційним судом установлено, що у акті денного обстеження поверхні станції "Радянська" від 14.03.07 відповідачем відбито про знаходження спірної рекламної конструкції в радіусі 20 метрів від виходу (входу) до метро та підлягає негайному демонтажу. При цьому, листом від 09.02.07 №25-738 відповідач запропонував позивачеві демонтувати спірну рекламну конструкцію. ДП "Харківський метрополітен" листом від 26.02.07 №92-НВР вдруге повідомив позивача про необхідність демонтувати спірну рекламну конструкцію. Судом установлено, що згідно з актом опису рекламного устаткування від 20.04.07 відповідачем демонтовано спірну рекламну конструкцію і у справному стані направлено на зберігання до електродепо "Московське". Водночас, апеляційним судом установлено, що додатковою угодою від 31.05.07 №1 до договору №345 виключено з переліку місць, які надавалися позивачеві згідно з додатком №1 до договору №345, місце надане для встановлення спірної рекламної конструкції з 31.05.07 та здійснено відповідний перерахунок. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що збитки понесені позивачем з оплати за користування місцем, яке надавалось на розміщення спірної рекламної конструкції згідно з договором №345 підлягають стягненню саме за період з 20.04.07 до 31.05.07 та становлять 1505,00 грн. Судом апеляційної інстанції також установлено, що при здійсненні демонтажу спірної конструкції, відповідачем не було її пошкоджено або знищено. При цьому, листом від 23.04.07 №190-НВР відповідач повідомив позивача про знаходження спірного рекламного устаткування на зберіганні в електродепо "Московське" на складі служби постачання. Проте, позивач дій з огляду демонтованої конструкції та отримання її зі складу відповідача не вчиняв. Разом з цим, судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що дії з демонтажу спірної рекламної конструкції, відповідали приписам Харківського міжрайонного транспортного прокурора від 21.11.07 №1332 "Про усунення порушень Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) . Відтак, встановивши, що протиправність дій відповідача, його вина, наявність шкоди та причинний зв'язок між ними не доведені допустимими доказами, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 65261,51 грн - майнової шкоди. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника в частині підписання постанови іншим складом суду, ніж той, що справу розглянув. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.07, прийнятою у складі колегії суддів: Карбань I.С., Бабакової Л.М., Шутенко I.А., прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський метрополітен" до провадження та призначено її розгляд на 28.01.08. Ухвалою від 25.01.08 для розгляду справи призначено судову колегію у наступному складі: Карбань I.С., Бабакова Л.М., Олійник В.Ф. В судовому засіданні 28.01.08 розгляд справи відкладено на 13.02.08 про що прийнто відповідну ухвалу. Ухвалою від 12.02.08 колегію суддів змінено і для розгляду справи призначено судову колегію у наступному складі: Карбань I.С., Бабакова Л.М., Iстоміна О.А. Ухвалою від 13.02.08 у цьому складі розгляд справи відкладено на 25.02.08. Ухвалою від 21.02.08 колегію суддів змінено та для розгляду справи призначено судову колегію у складі: Карбань I.С., Бабакова Л.М., Кравець Т.В. Згідно з протоколом від 25.02.08 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.08. У цьому ж складі суддів 27.02.08 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.08. З матеріалів справи вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції від 04.03.08, ухвалена колегією суддів саме у складі Карбань Л.М., Бабакової Л.М., Кравець Т.В. Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального права спростовуються викладеним. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанцій дійшов до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів визнає постанову апеляційної інстанції такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.08 у справі №37/365-07 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Бриз" залишити без задоволення.