Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ТОВ "АРТ-ОПТ" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача звільнити торгівельну площу шляхом вивезення модуля, що їй належить, за межі ринку "Зарєчний", що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна, 1Б.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2007 р. за взаємною згодою сторін договір від 28.02.2005 р про надання в оренду торгівельної площі для розміщення торгівельного прилавку (модуля) на території ринку, укладеного між позивачем та ФОПОСОБА_2 було розірвано.

ФОПОСОБА_2 було передано модуль у власність ФОП Чуфаровій Н.І.

Договір про оренду торгівельної площі з відповідачем не укладався. Звернення адміністрації ринку з вимогою про звільнення торгівельної площі відповідачем не виконано.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.05.2008 р. (суддя Яресько Б.В.) позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ФОП ОСОБА_1. звільнити торгівельну площу шляхом вивезення модуля, що їй належить за межі ринку "Зарєчний", що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна, 1Б, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 Луганський апеляційний господарський суд (судді: Баннова Т.М., Журавльова Л.І., Семендяєва І.В.) переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.07.208 р. залишив його без змін.

ФОП ОСОБА_1. подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права

Скаржник, зокрема, зазначив, поза увагою судів залишився той факт, що між сторонами у справі більше трьох років фактично склались орендні договірні відносини, проте, пропозиція відповідача щодо укладення договору оренди відповідачем залишена без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "АРТ-ОПТ" про зобов'язання відповідача звільнити торгівельну площу шляхом вивезення модуля, що їй належить, за межі ринку "Зарєчний", що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна, 1Б з посиланням на те, що договір оренди з відповідачем не укладався.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування І -ЛГ № 002558 від 29.12.2001 позивач є землекористувачем земельної ділянки, яка надана йому в постійне користування під проектування, будівництво та розміщення ринку з благоустроєм прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна, 1Б та має свідоцтво про атестацію ринку згідно рішення Міської координаційної ради з питань організації й проведення атестації ринків м. Луганська № 6 від 06.10.2004 р.

28.02.2005 р. між ТОВ "АРТ_ ОПТ" та приватним підприємцемОСОБА_2. було укладено договір оренди торгівельної площі, відповідно до умов якого ППОСОБА_2 було надано в строкове платне користування торгівельну площу розміром 2,5 м х 2,5 м для встановлення модернізованого торгівельного прилавку № 10 та розташований в рядку № 10.

За додатковою угодою від 01.11.2007 р. вказаний договір є розірваним. ППОСОБА_2 зобов"язан вивезти модернізований торгівельний прилавок за межі території ринку протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди.

Судами встановлено, що вказане зобов'язання за договором ППОСОБА_2 виконано не було.

Торгівельний прилавок був придбаний уОСОБА_2 підприємцем ОСОБА_1. та використовується відповідачем для його розміщення на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні позивача.

Листами від 19.11.2007 р. № 110 та від 14.02.2008 р. № 33 позивач пропонував відповідачеві вивезти торгівельний прилавок за межі ринку. Згідно складеному позивачем акту від 11.04.2008 на торгівельній площі (10 ряд 10 місце) модуль відповідачем не вивезений.

Відповідно до пункту 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей, як володіння і користування.

За приписами частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи встановлені судами під час розгляду справи обставини, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не наведено доказів стосовно законності підстав для розташування торгівельного прилавку на земельній ділянці позивача.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права та неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті - 111-9, статтями - 111-5, - 111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2008 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 р. у справі № 13/40пн господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.